Азбука веры » Біблія » Вiд Марка » гл.15

Вiд Марка, Глава 15

Толкования

Толкования главы

15:1

см.:Мф.27:2;Лк.22:66;

15:2

см.:Мф.27:11;Лк.23:3;Ин.18:33;1Тим.6:13;

15:3

15:4

15:5

15:6

15:7

15:8

15:9

15:10

15:11

см.:Мф.27:20;Лк.23:18;Ин.18:40;Деян.3:14;

15:12

15:13

15:14

15:15

см.:Мф.27:26;Ин.19:1;

15:16

15:17

15:18

15:19

15:20

15:21

см.:Мф.27:32;Лк.23:26;

15:22

см.:Мф.27:33;Лк.23:33;Ин.19:17;Евр.13:12;

15:23

см.:Пс.68:22;

15:24

см.:Пс.21:19;Ин.19:24;

15:25

15:26

см.:Мф.27:37;Лк.23:38;Ин.19:19;

15:27

15:28

см.:Ис.53:12;

15:29

см.:Пс.68:21;Мф.26:61;Мф.27:40;Мк.14:58;Лк.22:37;Ин.2:19;

15:30

15:31

15:32

15:33

15:34

см.:Пс.21:2;Мф.27:46;

15:35

15:36

см.:Пс.68:22;Мф.27:48;

15:37

15:38

15:39

15:40

15:41

15:42

см.:Мф.27:57;

15:43

см.:Лк.23:50;Ин.19:38;

15:44

15:45

15:46

15:47

см.:Мф.27:61;

Украинский (Огієнко)

Языки

А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв́язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.

А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський?
А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш…

А первосвященики міцно Його винуватили.

Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш?
Дивись, як багато проти Тебе свідкують!

А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

На свято ж він їм відпускав був одного із в́язнів, котрого просили вони.

Був же один, що звався Варавва, ув́язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.

Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.

Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?

Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.

А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.

Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?

Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його!

Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він?
А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!…

Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву.
І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп́ятий був.

Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.

І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.

І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!

І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього.
І навколішки кидалися та вклонялись Йому…

І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його.
І Його повели, щоб розп́ясти Його.

І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.

І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.

І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.

І Його розп́яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.

Була ж третя година, як Його розп́яли.

І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.

Тоді розп́ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.

І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!

А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак!
Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,

зійди із хреста, та спаси Самого Себе!

Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!

Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували.
Навіть ті, що разом із Ним були розп́яті, насміхалися з Нього…

А як шоста година настала, то аж до години дев́ятої темрява стала по цілій землі.

О годині ж дев́ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?

Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!

А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!

А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!…

І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.

А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!

Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,

що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували;
і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,

прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.

А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти.
І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп́ятий помер.

І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.

А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений.
І каменя привалив до могильних дверей.

Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.