Азбука веры » Біблія » Вiд Луки » гл.5

Вiд Луки, Глава 5

Толкования

Толкования главы

5:1

5:2

5:3

5:4

5:5

5:6

5:7

5:8

5:9

5:10

5:11

5:12

см.:Мф.8:2;Мк.1:40;

5:13

5:14

см.:Лев.14:3-4;Мф.8:4;Мк.1:44;

5:15

5:16

5:17

5:18

см.:Мф.9:2;Мк.2:3;

5:19

5:20

5:21

5:22

5:23

5:24

5:25

5:26

5:27

см.:Мф.9:9;Мк.2:14;

5:28

5:29

5:30

5:31

5:32

см.:Мф.9:13;Мк.2:17;

5:33

5:34

5:35

5:36

см.:Мф.9:16;Мк.2:21;

5:37

5:38

5:39

Украинский (Огієнко)

Языки

І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського.

І Він побачив два човни, що стояли край озера.
А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода.

І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі.
І Він сів, та й навчав народ із човна.

А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід.

А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода.

А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись…

І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм.
Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати.

А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!

Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був,

також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона.
І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей!

І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним.

А як Він перебував в одному з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене!

А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, будь чистий!
І зараз із нього проказа зійшла…

І звелів Він йому не казати нікому про це.
Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, як Мойсей наказав, на свідчення їм.

А чутка про Нього ще більше пішла, і багато народу приходило слухати та вздоровлятись від Нього з недугів своїх.

Він же відходив на місце самотнє й молився.

І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх,

і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти.

Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса.

І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!

А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить?
Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?…

Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших?

Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи?

Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!

І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога.

І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони.
І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!…

Після цього ж Він вийшов, і побачив митника, на ймення Левія, що сидів на митниці, та й промовив йому: Іди за Мною!

І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним.

І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього.
І був натовп великий митників й інших, що сиділи з Ним при столі.

Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п́єте?

А Ісус відповів і промовив до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі.

Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних.

Вони ж відказали до Нього: Чому учні Іванові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п́ють?

Ісус же промовив до них: Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий?

Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть тих днів…

Розповів же і приказку їм: Ніхто латки з одежі нової в одежу стару не вставляє, а то подере й нову, а латка з нової старій не надасться.

І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино молоде бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть.

Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків.

І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: Старе ліпше!