На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим.
Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених,

щоб проповідувати рік Господнього змилування.

І, книгу згорнувши, віддав службі й сів.
А очі всіх у синагозі звернулись на Нього.

І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!

І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його.
І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів?

Він же промовив до них: Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, уздоров самого себе!
Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі.

І сказав Він: Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй.

Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,

а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки.

І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина.

І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом.

І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його…

Але Він перейшов серед них, і віддалився.

І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах.

І дивувались науці Його, бо слово Його було владне.

І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом:

Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назарянине?
Ти прийшов погубити нас.
Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий…

А Ісус заборонив йому, кажучи: Замовчи, і вийди з нього!
І, кинувши демон того насередину, вийшов із нього, нічого йому не пошкодивши.

І всіх жах обгорнув, і питали вони один одного, кажучи: Що то за наука, що духам нечистим наказує з владою й силою, і виходять вони?…

І неслася чутка про Нього по всіх місцях краю.

А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Симона.
Теща ж Симонова в великій гарячці лежала.
І просили за неї Його.

І, ставши над нею, Він заборонив тій гарячці, і вона полишила її.
І, зараз уставши, теща їм прислуговувала.

Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих на різні недуги, до Нього приводили їх.
Він же клав Свої руки на кожного з них, та їх уздоровляв.

Із багатьох же виходили й демони, кричачи та говорячи: Ти Син Божий!
Та Він їм забороняв, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він.

Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця.
А люди шукали Його.
І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відходив.

Він же промовив до них: І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано.

І Він проповідував по синагогах Галілеї.