І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім - ділом та словом перед Богом і всім народом, -

та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп'яли.

А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!

Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці,

та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з'явились і сказали, що він живий.

Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.”

А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!

Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?”

І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього.

Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі.

Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись.

І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм.

Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них:

І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?”

І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними,

які їм сказали: “Христос справді воскрес і з'явився Симонові.”

І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.

Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!”

Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать.

Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших?

Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.”

Сказавши це, він показав їм руки й ноги.

А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?”

Вони подали йому кусень печеної риби.

Він узяв його й спожив перед ними.

Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.”

Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,

і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих,

і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.

Ви - свідки того (всього).

Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.”

І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх.

А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.

Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим,

і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.