Азбука веры » Біблія » Вiд Луки » гл.24

Вiд Луки, Глава 24

Толкования

Толкования главы

24:1

см.:Мф.28:1;Мк.16:1;Ин.20:1;

24:2

24:3

24:4

24:5

24:6

см.:Мф.17:22;

24:7

см.:Мк.9:31;Лк.9:22;

24:8

24:9

24:10

24:11

24:12

см.:Ин.20:6;

24:13

см.:Мк.16:12;

24:14

24:15

24:16

24:17

24:18

24:19

см.:Мф.21:11;Лк.7:16;Ин.3:2;Ин.6:14;Деян.2:22;

24:20

24:21

см.:Лк.2:25;Деян.26:6;

24:22

24:23

24:24

24:25

см.:Быт.3:15;Быт.22:18;Быт.49:10-11;Чис.21:9;Пс.21:7;Пс.68:10;Пс.21:27;Ис.50:6;Ис.53:3;

24:26

см.:Пс.15:8-10;Ис.40:10;Иер.23:5;Иер.33:15;Иез.34:23;Иез.37:24;Дан.9:24;Мих.7:20;

24:27

24:28

24:29

24:30

24:31

24:32

24:33

24:34

24:35

24:36

см.:Мк.16:14;Ин.20:19;Деян.13:31;1Кор.15:5;

24:37

24:38

24:39

24:40

24:41

24:42

24:43

24:44

см.:Мф.16:21;

24:45

см.:Ин.5:39;

24:46

см.:Ис.53:4;Лк.24:27;

24:47

24:48

24:49

см.:Ин.14:16;Ин.15:26;Деян.1:4:8;

24:50

24:51

см.:Мк.16:19;Деян.1:9;

24:52

24:53

Украинский (Огієнко)

Языки

А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

та й застали, що камінь від гробу відвалений був.

А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з́явились при них.

А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

Нема Його тут, бо воскрес!
Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп́ятому бути, і воскреснути третього дня.

І згадали вони ті слова Його!

А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала…
І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось…

І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім́я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

І спитався Він їх: Що таке?
А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп́яли…

А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити.
І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося…

А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з́явлення Анголів, які кажуть, що живий Він…

І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки;
та Його не побачили…

Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

І наблизились вони до села, куди йшли.
А Він удавав, ніби хоче йти далі.

А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день.
І Він увійшов, щоб із ними побути.

І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав…

Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його.
Але Він став для них невидимий…

І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?…

І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з́явився був Симонові.

А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

Він же промовив до них: Чого ви стривожились?
І пощо ті думки до сердець ваших входять?

Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам!
Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

І, взявши, Він їв перед ними.

І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

А ви свідки того.

І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця;
а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

І Він вивів за місто їх аж до Віфанії;
і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога.
Амінь.