Старий Заповіт:
Бут.
Вих.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Рут.
1Сам.
2Сам.
1Цар.
2Цар.
1Хр.
2Хр.
1Ездр.
Неем.
Ест.
Йов.
Пс.
Прип.
Еккл.
Пісн.
Іс.
Єр.
Плач.
Єз.
Дан.
Ос.
Йоіл.
Ам.
Овд.
Йона.
Мих.
Наум.
Ав.
Соф.
Ог.
Зах.
Мал.
Новий Заповіт: Мт. Мк. Лк. Ів. Дії. Як. 1Пет. 2Пет. 1Ів. 2Ів. 3Ів. Юд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Фил. Євр. Об.
Новий Заповіт: Мт. Мк. Лк. Ів. Дії. Як. 1Пет. 2Пет. 1Ів. 2Ів. 3Ів. Юд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Фил. Євр. Об.
Скрыть
23:4
23:5
23:6
23:7
23:9
23:10
23:12
23:13
23:15
23:16
23:17
23:19
23:20
23:21
23:22
23:23
23:24
23:25
23:26
23:27
23:28
23:29
23:31
23:32
23:35
23:36
23:37
23:39
23:40
23:41
23:43
23:45
23:47
23:48
23:49
23:51
23:52
23:53
23:54
23:55
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.
І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський?
А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш…
А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш…
І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.
А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.
А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?
І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.
Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.
Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.
І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.
А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,
і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ.
А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.
А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.
Також Ірод, бо він відіслав Його нам.
І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.
І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.
Отже я покараю Його й відпущу.
Бо повинен був їм відпустити одного на свято.
А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в́язниці.
І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.
Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!
Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він?
Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов.
Отже я покараю Його й відпущу.
Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов.
Отже я покараю Його й відпущу.
А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп́ясти Його.
І взяв гору крик їхній та первосвящеників.
І взяв гору крик їхній та первосвящеників.
І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:
відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в́язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі…
І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!
Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували…
Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір́ям: Покрийте нас!
Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?
І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп́яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.
Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!…
А як Його одіж ділили, то кидали жереба.
А як Його одіж ділили, то кидали жереба.
А люди стояли й дивились…
Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!
Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!
І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,
і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!
Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.
А один із розп́ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос?
То спаси Себе й нас!
То спаси Себе й нас!
Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.
І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!
І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!
Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев́ятої…
І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє…
І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!
І це прорікши, Він духа віддав…
І це прорікши, Він духа віддав…
Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!
І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався…
Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це…
І ось муж, на ім́я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,
не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,
цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.
День той був Приготування, і наставала субота.
А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.
Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.