Азбука веры » Біблія » Вiд Луки » гл.22

Вiд Луки, Глава 22

Толкования

Толкования главы

22:1

см.:Мф.26:2;Мк.14:1-2;

22:2

22:3

см.:Мф.26:14;

22:4

22:5

22:6

22:7

см.:Втор.16:1;Мф.26:17;Мк.14:12;

22:8

22:9

22:10

22:11

22:12

22:13

22:14

см.:Мф.26:20;Мк.14:18;Ин.13:12;

22:15

22:16

см.:Деян.10:41;

22:17

22:18

22:19

см.:Мф.26:26;Мк.14:22;1Кор.11:24;

22:20

22:21

см.:Пс.40:10;Мф.26:22-23;

22:22

см.:Деян.2:23;Деян.4:28;

22:23

22:24

22:25

22:26

22:27

см.:Флп.2:7;

22:28

22:29

22:30

см.:Мф.19:28;1Кор.6:2;Откр.3:21;Откр.20:4;

22:31

см.:1Пет.5:8;

22:32

см.:Мф.16:18;Ин.17:15;

22:33

22:34

см.:Мф.26:34;Мк.14:30;Ин.13:38;

22:35

см.:Мф.10:9-10;Мк.6:8;Лк.9:3;Лк.10:4;

22:36

22:37

см.:Ис.53:12;Мк.15:28;

22:38

22:39

см.:Мф.26:36;Мк.14:32;Ин.18:1;

22:40

см.:Мф.26:41;Мк.14:38;

22:41

22:42

22:43

22:44

22:45

22:46

22:47

см.:Мф.26:47;Мк.14:43;Ин.18:3;

22:48

22:49

22:50

22:51

22:52

22:53

22:54

см.:Мф.26:57;Мк.14:53;Ин.18:24;

22:55

22:56

22:57

22:58

22:59

22:60

22:61

см.:Мф.26:34;Мк.14:30:72;Ин.13:38;

22:62

22:63

см.:Мф.26:67;Мк.14:65;

22:64

22:65

22:66

см.:Пс.2:2;Мф.27:2;Мк.15:1;Ин.18:28;

22:67

22:68

22:69

см.:Пс.109:1;Дан.7:13;Мф.26:64;Мк.14:62;Ин.6:62;

22:70

22:71

Украинский (Огієнко)

Языки

Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу…

Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу…

І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається.
Це чиніть на спомин про Мене!

По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

Бо Син Людський іде, як призначено;
але горе тому чоловікові, хто Його видає!

А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує?
Чи не той, хто сидить при столі?
А Я серед вас, як службовець.

Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя;
ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в́язниці й на смерть!

Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене…

І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого?
Вони ж відказали: Нічого.

А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу;
хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано.
Бо те, що про Мене, виконується.

І сказали вони: Господи, ось тут два мечі.
А Він їм відказав: Досить!

І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну.
А за Ним пішли учні Його.

А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу!
Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!…

І Ангол із неба з́явився до Нього, і додавав Йому сили.

А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився.
І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю…

І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби…

І промовив до них: Чого ви спите?
Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

І, коли Він іще говорив, ось народ з́явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними.
І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.
Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить!
І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями…

Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук.
Та це ваша година тепер, і влада темряви…

А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика.
Петро ж здалека йшов слідкома.

Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих.
А Петро відказав: Ні, чоловіче!…

І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш…
І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

І Господь обернувся й подививсь на Петра.
А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

А люди, які ув́язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

І багато інших богозневаг говорили на Нього вони…

А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

і казали: Коли Ти Христос, скажи нам.
А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

Тоді всі запитали: То Ти Божий Син?
А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я…

А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас?
Бо ми чули самі з Його уст!