Азбука веры » Біблія » Вiд Луки » гл.20

Вiд Луки, Глава 20

Толкования

Толкования главы

20:1

см.:Мф.21:23;Мк.11:27;

20:2

20:3

20:4

20:5

20:6

см.:Мф.14:5;

20:7

20:8

20:9

см.:Ис.5:1;Иер.2:21;Мф.21:33;Мк.12:1;

20:10

20:11

20:12

20:13

20:14

см.:Евр.1:2;

20:15

см.:Евр.13:12;

20:16

20:17

см.:Пс.117:22;Ис.28:16;Мф.21:42;Мк.12:10;Деян.4:11;1Пет.2:6;Рим.9:33;

20:18

20:19

20:20

см.:Мф.22:15;Мк.12:13;

20:21

20:22

20:23

20:24

20:25

см.:Мф.17:27;Мф.22:21;Рим.13:7;

20:26

20:27

см.:Мф.22:23;Мк.12:18;Деян.23:8;

20:28

см.:Втор.25:5;

20:29

20:30

20:31

20:32

20:33

20:34

20:35

20:36

20:37

см.:Исх.3:6:16;Мф.22:32;Мк.12:26;

20:38

20:39

20:40

см.:Мф.22:42;Мк.12:35;

20:41

20:42

см.:Мф.22:44;

20:43

см.:Пс.109:1;

20:44

20:45

20:46

см.:Мф.23:6;Мк.12:38-39;Лк.11:43;

20:47

Украинский (Огієнко)

Языки

І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце?
Або хто Тобі владу цю дав?

І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб́ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

І вони відповіли, що не знають, ізвідки…

А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

І Він розповідати почав людям притчу оцю.
Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника.
Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити?
Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться…

Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець;
ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

І вони його вивели за виноградника, та й убили…
Що ж зробить їм пан виноградника?

Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть.
Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Кожен, хто впаде на цей камінь розіб́ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу.
Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

Покажіте динарія Мені.
Чий образ і напис він має?
Вони відказали: Кесарів.

А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

І не могли вони перед людьми зловити на слові Його.
І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

Було ж сім братів.
І перший, узявши дружину, бездітний умер.

І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

А по всіх умерла й жінка.

А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде?
Бо семеро мали за дружину її.

Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!