І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.

І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це?
Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку…

А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом;
мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.

І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!

А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.

Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі.
А він тільки знаки їм давав, і залишився німий…

І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.

А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п́ять місяців, кажучи:

Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!

А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім́я Назарет,

до діви, що заручена з мужем була, на ім́я йому Йосип, із дому Давидового, а ім́я діві Марія.

І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою!
Ти благословенна між жонами!

Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.

А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!

І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.

Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.

А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?…

І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!

А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

Бо для Бога нема неможливої жадної речі!

А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!
І відійшов Ангол від неї.

Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.

І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.

Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її.
І Єлисавета наповнилась Духом Святим,

і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!

І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!

Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,

бо велике вчинив мені Потужний!
Його ж Імення святе,

і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!

Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!

Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,

удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!

Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,

як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!

І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.

А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.

І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.

І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.

І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!

А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім́ям!

І кивали до батька його, як хотів би назвати його?

Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому.
І всі дивувались.

І в тій хвилі уста та язик розв́язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!

І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все…

А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?…
І Господня рука була з нею.

Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,

як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,

що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,

щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,

щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,

через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!

А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з́явлення перед Ізраїлем.

І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.

І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,

бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.

І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.

А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!

І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.

А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!

Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.

Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.

Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!

Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об́явиться Боже Царство тепер.

Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.

Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.

І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.

І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.

І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий!
Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.

І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п́ять мін принесла.

Він же сказав і тому: Будь і ти над п́ятьма містами.

І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе!
Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?

І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.

І відказали йому: Пане, він десять мін має.

Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,

наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами;
увійшовши до нього, знайдете прив́язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав.
Відв́яжіть його, і приведіть.

Коли ж вас хто спитає: Нащо відв́язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.

Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.

А коли осля стали відв́язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв́язуєте?

Вони ж відказали: Господь потребує його.

І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.

А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім́я!
Мир на небесах, і слава на висоті!

А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!

А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,

і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі!
Та тепер від очей твоїх сховане це.

Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.

І зрівняють з землею тебе, і поб́ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх…

А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,

до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.

І Він кожного дня у храмі навчав.
А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,

але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.