Ісус закликає до покаяння 1-5; притча про смоковницю 6-9; Ісус оздоровлює в суботу 10-17; зерно гірчичне та квас 18-21; вузька брама 22-30; Ірод хоче вбити Христа 31-35

Того ж часу прибули деякі й розповіли йому про галилеїв, що їхню кров Пилат змішав з їхніми жертвами.

Озвавшись, він сказав їм: “Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї?

Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.

Або ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська й їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму?

Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.”

І він розповів їм оцю притчу; “Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов.

Тоді він сказав до виноградаря: Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще?

А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм.

Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш.”

Ісус навчав в одній з синагог у суботу.

Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись.

Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.”

І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога.

Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: “Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній.”

Господь у відповідь сказав до нього: “Лицеміри! Чи кожний з вас не відв'язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти?

Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв'язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?”

І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він зробив.

Далі промовив: “На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирівняти?

Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й кинув у город свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне птаство гніздиться у його гілляках.

І знову промовив: “До чого мені прирівняти Царство Боже?

Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.”

Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму.

Аж ото сказав хтось до нього: “Господи, чи мало буде тих, що спасуться?” Він відповів їм:

“Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть.

І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! - він відповість вам: Не знаю вас, звідкіля ви.

Тоді ви почнете казати: Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших.

Та він відповість: Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!

Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні.

Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім.

Тоді останні стануть першими, а перші - останніми.”

Якраз тієї хвилини підійшли деякі фарисеї і сказали йому: “Вийди і йди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити.”

Він же сказав їм: “Ідіть і скажіть тому лисові: Ось виганяю бісів і роблю оздоровлення сьогодні й завтра, третього ж дня скінчуся.

Однак сьогодні, завтра й ще наступного дня я мушу простувати далі, бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.

Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуеш посланних до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, немов квочка свій виводок під крила, - та ви не захотіли!

Ось дім ваш лишається вам (пустий). Кажу вам: Ви не побачите мене, аж поки не настане день, коли ви скажете: Благословен той, що приходить в ім'я Господнє!”

Оздоровлення хворого на водянку 1-6; про покору 7-14; притча про запрошених на весілля 15-24; потреба самозречення 25-35

Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву, і вони за ним назирали.

Аж ото перед ним якийсь чоловік, хворий на водянку.

Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв, Ісус спитав: “Чи вільно зціляти в суботу, чи ні?”

Вони мовчали. Тоді він, діткнувшись його, оздоровив і відпустив.

До них же промовив: “Хто з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній?”

І вони не могли нічого йому на це відповісти.

Потім, зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запрошених притчу:

“Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе,

і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе: Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце.

А навпаки: коли тебе запросять, іди й займи останнє місце, щоб, коли прийде той, що тебе покликав, сказав до тебе: Друже, сідай вище! Тоді буде тобі честь перед усіма, що сидітимуть з тобою.

Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.”

Він сказав також тому, що його покликав: “Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати;

але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих.

І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, - тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.”

Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього: “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.”

А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.

Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.

Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.

Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.

А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.

Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.

Пане, - озвавсь слуга, - сталось, як ти велів, і місця є ще.

Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.

Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”

Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив:

“Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.

Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною - не може бути моїм учнем.

Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,

щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,

мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!

Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього?

Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.

Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.

Сіль - добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити?

Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!”