Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби в Тирі та Сидоні сталися ті чуда, що зроблені у вас, вони б давно покаялися, сидячи у веретищі й попелі!

Та Тирові й Сидонові легше буде під час суду, ніж вам.

Та й ти, Капернауме, невже піднімешся аж до неба? Аж до самого пекла провалишся!

Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене.”

Повернулись сімдесят два з радістю, кажучи: “Господи, навіть і біси коряться нам з-за твого імени.”

Він же сказав їм: “Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба.

Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу - й ніщо вам не пошкодить.

Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі.”

Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.

Все передав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто є Син, крім Отця, і хто є Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити!”

Потім, звернувшися до самих учнів, він промовив: “Щасливі очі, що бачать, що ви бачите.

Кажу бо вам, що багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.”

І ось якийсь законовчитель устав, щоб його випробувати, та й каже: “Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?”

А Ісус мовив до нього: “В законі що написано? Як там читаєш?”

Озвався той і каже: “Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого.”

“Ти добре відповів”, сказав (Ісус), “роби це й будеш жити.”

Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса: “А хто мій ближній?”

Мовив тоді Ісус, кажучи: “Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й потрапив розбійникам, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого.

Випадком ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його й, збочивши, пройшов мимо.

Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо.

Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов (на нього) й, побачивши його, змилосердився.

Він приступив до нього, перев'язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним.

На другий день він вийняв два динари, дав їх господареві й мовив: Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся.

Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?”

Він відповів: “Той, хто вчинив над ним милосердя.” Тоді Ісус сказав до нього: “Іди і ти роби так само.”

Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату.

Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова.

Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.”

Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато,

одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.”