Азбука веры » Біблія » Йов » гл.9

Йов, Глава 9

Толкования

Толкования главы

9:0

9:1

9:2

см.:Иов.4:17;

9:3

9:4

см.:Иов.37:23;

9:5

см.:Иер.51:25;Мф.17:20;

9:6

9:7

см.:Нав.10:13;4Цар.20:11;

9:8

см.:Иер.51:15;Ин.6:19;Мк.6:49;Мф.14:25;

9:9

9:10

см.:Иов.5:9;

9:11

9:12

см.:Ис.10:15;Ис.14:27;

9:13

см.:Наум.1:6;

9:14

9:15

см.:Иов.10:7;

9:16

9:17

9:18

9:19

9:20

9:21

см.:1Кор.4:4;

9:22

см.:Иов.34:9;

9:23

9:24

9:25

см.:Иов.7:7;Пс.89:10;

9:26

см.:Прем.5:10;

9:27

9:28

9:29

см.:Иов.7:20;

9:30

см.:Иер.2:22;

9:31

9:32

см.:Еккл.6:10;Иер.49:19;

9:33

9:34

см.:Пс.88:33;

9:35

см.:1Кор.4:4;

Украинский (Хоменко)

Языки

Іов відповідає Білдадові

Заговорив Іов і мовив:

«Правда! Я знаю, що воно так; | та й як би чоловік міг бути | справедливим перед Богом?

Коли б він захотів на прю з ним стати, | на тисячу ні разу йому не відповів би.

Він мудрий серцем і силою могутній; | хто проти нього коли вперся й зостався цілим?

Він переносить гори, і вони не знають, | в своєму гніві їх перевертає.

Зрушує землю з її місця, | й її стовпи стрясаються.

Він велить сонцю, і воно не сходить; | кладе печать на звізди.

Він небеса нап'яв, сам він; | він ходить по морських висотах.

Він створив Віз, Косарів, | Квочку і Комори Півдня.

Він творить діла великі, незбагненні | і чудеса без ліку!

Як пройде попри мене, я не побачу, | як промайне, я не помічу.

Як він щось забере, хто йому заборонить? | Хто йому скаже: Що чиниш?

Бог не одвертає свого гніву; | під ним лежать помічники Рагава!

Де вже мені йому відповідати | та проти нього слова підбирати?

Я хоч би й правий був, не озвався б, | а радше милосердя в судді мого благав би.

Коли б я і покликав, і він озвався, | я не повірив би, що він мій голос слухає.

Він, що торощить мене в хуртовині | і множить без причини мої рани, -

він не дає мені й відідхнути | так насичує мене гіркотою.

Коли йдеться про силу, він могутній! | Коли про суд, хто сміє його позивати?

Якщо виправдуватисьму, мої уста мене осудять, як об'явлю себе невинним, мене обвинуватять.

Невинний я? Я й сам не знаю! | Життя моє мені нінащо.

Тому й кажу: Усе одно | безвинного й грішника він губить.

А коли бич зненацька убиває, | з невинного розпуки він сміється.

Коли якусь країну віддано в руки лиходія, | обличчя її правителів він закриває. | Як же не він - хто інший?

І мчать мої дні від гінця швидше, | біжать, щастя не бачать.

Линуть, мов чайки з очерету, | неначе яструб, що падає на здобич.

Як я скажу собі: Забуду мою скаргу, | скину хмурий вид, розвеселюся! -

то я тремчу перед усіма муками моїми, | бо знаю, що не визнаєш мене безвинним.

Коли ж я винуватий, | чому маю томитися надармо?

Хоч би обмивсь я і снігом і вимив чисто мої руки лугом,

навіть тоді ти вкинув би мене в багнисько, | мною гидилась би моя одежа.

Бо він не людина, як я, | щоб я міг йому відповісти: | Ходімо на суд разом!

Немає посередника між нами, | що поклав би на нас обох свою руку,

що відвернув би свій бич від мене, | щоб страх його не лякав мене більше.

Однак я говоритиму; я його не боюся, | бо не такий я перед самим собою.»