Азбука веры » Біблія » Йов » гл.6

Йов, Глава 6

Толкования

Толкования главы

6:1

6:2

6:3

см.:Притч.27:3;

6:4

см.:Втор.32:23;Пс.37:3;

6:5

6:6

6:7

6:8

6:9

см.:Иов.7:16;Иов.13:21;

6:10

6:11

6:12

см.:1Кор.10:13;

6:13

6:14

6:15

см.:Иов.19:13;Пс.87:19;

6:16

6:17

6:18

6:19

6:20

6:21

6:22

6:23

6:24

6:25

6:26

см.:Иов.16:6;

6:27

6:28

6:29

6:30

Украинский (Огієнко)

Языки

А Йов відповів та й сказав:

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!…

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п́є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене…

Чи дикий осел над травою реве?
Хіба реве віл, коли ясла повні?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі…

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!…

Яка сила моя, що надію я матиму?
І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

Чи сила камінна то сила моя?
Чи тіло моє мідяне?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього…

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

І засоромилися, що вони сподівались;
до нього прийшли та й збентежились.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені…

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

Чи ви думаєте докоряти словами?
Бо на вітер слова одчайдушного,

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!…

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Хіба в мене на язиці є неправда?
чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?