Скрыть
39:1
39:2
39:3
39:4
39:5
39:7
39:8
39:9
39:10
39:11
39:12
39:13
39:14
39:15
39:16
39:17
39:18
39:19
39:20
39:21
39:22
39:23
39:25
39:26
39:27
39:28
39:29
39:30
39:31
39:32
39:33
39:34
39:35
Церковнославянский (рус)
А́ще уразумѣ́лъ еси́ вре́мя рожде́нiя ко́зъ живу́щихъ на гора́хъ ка́мен­ныхъ? усмотри́лъ же ли еси́ болѣ́знь при­­ рожде́нiи еле́ней?
изчи́слилъ же ли еси́ ме́сяцы и́хъ испо́лнены рожде́нiя и́хъ, болѣ́зни же и́хъ разрѣши́лъ ли еси́?
Вскорми́лъ же ли еси́ дѣ́тищы и́хъ внѣ́ стра́ха, болѣ́зни же и́хъ от­сле́ши ли?
изве́ргнутъ ча́да своя́, умно́жат­ся въ порожде́нiи, изы́дутъ и не воз­вратя́т­ся къ ни́мъ.
Кто́ же е́сть пусти́вый осла́ ди́вiяго свобо́дна, у́зы же его́ кто́ разрѣши́лъ?
Положи́хъ же жили́ще его́ пусты́ню и селе́нiя его́ сла́ность:
смѣя́йся мно́гу наро́ду гра́да, стужа́нiя же да́н­ническаго не слы́шай,
усмо́тритъ на гора́хъ па́жить себѣ́ и вслѣ́дъ вся́каго зла́ка и́щетъ.
Похо́щетъ же ли ти́ единоро́гъ рабо́тати, или́ поспа́ти при­­ я́слехъ тво­и́хъ?
при­­вя́жеши ли реме́нiемъ и́го его́, и провлече́тъ ти́ бразды́ на по́ли?
надѣ́ешилися на́нь, я́ко мно́га крѣ́пость его́? попу́стиши же ли ему́ дѣла́ твоя́?
повѣ́риши же ли, я́ко воз­да́стъ ти́ сѣ́мя? внесе́тъ же ли ти́ въ гумно́?
Крило́ веселя́щихся неела́сса, а́ще зачне́тъ Аси́да и не́сса?
я́ко оста́витъ на земли́ я́ица своя́, и на пе́рсти согрѣ́етъ,
и забы́, я́ко нога́ разбiе́тъ, и звѣ́рiе се́лнiи поперу́тъ:
ожесточи́ся на ча́да своя́, а́ки бы не ея́, вотще́ труди́ся безъ стра́ха,
я́ко сокры́ Бо́гъ е́й прему́дрость и не удѣли́ е́й въ ра́зумѣ:
во вре́мя же на высоту́ воз­несе́тъ, посмѣе́т­ся коню́ и сѣдя́щему на не́мъ.
Или́ ты́ обложи́лъ еси́ коня́ си́лою, и обле́клъ же ли еси́ вы́ю его́ въ стра́хъ?
обложи́лъ же ли еси́ его́ всеору́жiемъ, сла́ву же пе́рсей его́ де́рзостiю?
копы́томъ копа́я на по́ли игра́етъ и исхо́дитъ на по́ле съ крѣ́постiю:
срѣта́я стрѣ́лы посмѣява́ет­ся и не от­врати́т­ся от­ желѣ́за:
надъ ни́мъ игра́етъ лу́къ и ме́чь,
и гнѣ́вомъ потреби́тъ зе́млю и не и́мать вѣ́ры я́ти, до́ндеже востру́битъ труба́:
трубѣ́ же воструби́в­шей глаго́летъ, бла́гоже: издале́ча же обоня́етъ ра́ть, со скака́нiемъ и ржа́нiемъ.
И тво­е́ю ли хи́тростiю сто­и́тъ я́стребъ, распросте́ръ крилѣ́ недви́жимь, зря́ на ю́гъ?
Тво­и́мъ же ли повелѣ́нiемъ воз­но́сит­ся оре́лъ, нея́сыть же на гнѣздѣ́ сво­е́мъ сѣдя́ вселя́ет­ся,
на версѣ́ ка́мене и въ сокрове́нѣ?
та́мо же сы́й и́щетъ бра́шна, издале́ча о́чи его́ наблюда́ютъ,
пти́чищи же его́ валя́ют­ся въ кро́ви: идѣ́же а́ще бу́дутъ мертвечи́ны, а́бiе обрѣта́ют­ся.
И от­вѣща́ Госпо́дь Бо́гъ ко и́ову и рече́:
еда́ су́дъ со всеси́льнымъ укланя́ет­ся? облича́яй же Бо́га от­вѣща́ти и́мать ему́.
Отвѣща́въ же и́овъ, рече́ Го́сподеви:
почто́ еще́ а́зъ прю́ся, наказу́емь и облича́емь от­ Го́спода, слы́шай такова́я ничто́же сы́й? а́зъ же кі́й от­вѣ́тъ да́мъ къ си́мъ? ру́ку положу́ на устѣ́хъ мо­и́хъ:
еди́ною глаго́лахъ, втори́цею же не при­­ложу́.
თუ იცი ჯიხვთა დაბადების ჟამი? ფურირმის მყვირალობა თუ შეგინიშნავს?
თუ დაგითვლია მისი მაკეობის თვეები? ან თუ იცი ჟამი მოგებისა?
ჩაიმუხლებენ, გამოაგდებენ ნაშიერთ, უამდებათ შობის ტკივილები.
მაგრდებიან მათი შვილები, იზრდებიან ტრიალ მინდორზე, იფანტებიან და უკან აღარ უბრუნდებიან.
ვინ გაუშვა ნებაზე კანჯარი და ველურ ვირს საბელი ვინ გაუხსნა,
რომელსაც უდაბნო მივეცი სახლად და სამყოფლად - მლაშობი?
ქალაქის ხმაურს არად აგდებს და გამრეკის შეძახილებს არ უსმენს.
მთებზე საძოვრად დაეხეტება და ყოველგვარ სიმწვანეს დაეძებს.
თუ ისურვებს მარტორქა შენს სამსახურს? შენს ბაგებთან თუ დაიღამებს?
ბაწრით თუ დააკავებ მარტორქას ხნულთან? თუ დაგიფარცხავს ნახნავებს შენს უკან?
თუ დაენდობი მის ძლიერებას და შენს საშრომელს თუ მიანდობ?
თუ გექნება იმედი, რომ თესლს დაგიბრუნებს და კალოზე დაგიხვავებს?
ხალისობენ სირაქლემას ფრთები, მაგრამ სიყვარულის ნაკრეტენი და ბუმბულია ისინი?
რადგან მიწაზე დებს თავის კვერცხებს და ქვიშაში ათბობს მათ;
ავიწყდება, რომ ფეხით გაიჭეჭყება და ველის მხეცი გათელავს მას.
სასტიკად ექცევა თავის ბარტყებს, თითქოს მისები არ ყოფილიყვნენ; ამაოა მისი გარჯა სიფრთხილის გარეშე;
რადგან ღმერთმა დაუკავა მას ჭკუა და წილად არ არგუნა გონება;
რაჟამს შეიმართება გასაფრენად, დასცინის ცხენსა და მხედარს.
შენ ახტუნებ კალიასავით? მისი დიდებული ჭიხვინი ზარდამცემია!
მიწას თხრის ველზე და ხარობს, ძლიერი ჭენებით მახვილს ეგებება.
შიშს დასცინის, არ ფრთხება და მახვილისგან პირს არ აბრუნებს;
მის თავზე ჟღრიალებს კაპარჭი, ელავს შუბისწვერი და ჰოროლი.
გრიალ-დგანდგარში ყლაპავს მიწას და ბუკის ხმა ვერ აკავებს;
ბუკის ცემაზე, იტყვის: აჰა! და შორითვე იყნოსავს ბრძოლას, სარდლის შეძახილებს და ყიჟინას.
შენს ჭკუაზე ნავარდობს ქორი და სამხრეთისკენ მიფრინავს ფრთაგაშლილი?
შენს ბრძანებაზე აღმაფრენს არწივი და იკეთებს მაღლა თავის ბუდეს?
კლდეზე სახლობს და ათევს ღამეს, კლდის ქიმია მისი ციხე-სიმაგრე;
იქიდან ეძებს საკვებს, შორიდანვე ჭვრეტს მისი თვალი;
მისი მართვენი სისხლს ხვრეპენ და სადაც ლეშია, იქ გაჩნდება.
მიუგო უფალმა იობს და უთხრა:
რას ედავება ყოვლადძლიერს შარიანი კაცი? ღვთის მამხილებელი ამაზე პასუხს აგებს.
მიუგო იობმა უფალს და უთხრა:
აჰა, ნამცეცი ვარ, რა გიპასუხო? პირზე მაქვს ხელი მიდებული.
ერთხელ ვთქვი და მეტს აღარ ვიტყვი, მეორეჯერაც და - დავდუმდები.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible