Азбука веры » Біблія » Йов » гл.31

Йов, Глава 31

Толкования

Толкования главы

31:1

см.:Быт.34:1-2;Сир.9:5;Мф.5:28;

31:2

31:3

31:4

см.:Иов.23:10;Иов.34:21;Пс.138:3;

31:5

31:6

31:7

см.:Пс.7:4;

31:8

см.:Лев.26:16;Втор.28:30:38;

31:9

см.:Иов.24:15;

31:10

см.:Втор.28:30;

31:11

см.:Быт.38:24;Лев.20:10;

31:12

см.:Ис.47:14;

31:13

см.:Еф.6:9;Кол.4:1;

31:14

31:15

31:16

см.:1Ин.3:17;Иак.2:15-16;

31:17

см.:Лк.14:13;

31:18

см.:Иов.29:16;Сир.4:10;

см.:Ис.58:7;

см.:Втор.24:13;

см.:Ис.58:4;

см.:Зах.11:17;

см.:Быт.50:19;

см.:Пс.61:11;Мк.10:24;

31:25

31:26

см.:Втор.4:19;Иез.8:16;

31:27

см.:3Цар.19:18;

31:28

см.:Тит.1:16;

31:29

см.:Притч.24:17;

31:30

31:31

31:32

см.:Быт.19:2;Рим.12:13;Евр.13:2;

31:33

см.:Быт.3:8;Ос.6:7;

31:34

31:35

31:36

31:37

31:38

31:39

см.:Иак.5:11;

31:40

Украинский (Огієнко)

Языки

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

Бо гидота оце, й це провина підсудна,

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!…

Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

то що я зроблю, як підійметься Бог?
А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти…

Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м́яса його не наситився?

Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив…

О, якби мене вислухав хто!
Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник…

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

Число кроків своїх я представлю йому;
мов до князя, наближусь до нього.

Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!…
Слова Йова скінчилися.