Азбука веры » Біблія » Йов » гл.20

Йов, Глава 20

Толкования

Толкования главы

20:1

см.:Иов.11:1;

20:2

20:3

20:4

20:5

см.:Евр.11:25;

20:6

20:7

см.:1Фес.5:3;Пс.36:36;

20:8

см.:Пс.72:19;Ис.29:7;

20:9

см.:Пс.36:10;Пс.102:16;

20:10

см.:Иов.21:19;Иов.27:14;

20:11

20:12

см.:Пс.54:22;

20:13

20:14

20:15

20:16

20:17

20:18

см.:Иер.12:13;

20:19

см.:Ис.5:8;

20:20

см.:Притч.10:2;Притч.11:4;Сир.5:10;Иез.7:19;

20:21

20:22

20:23

см.:Чис.11:33;

20:24

см.:Ис.24:18;Иер.48:44;

20:25

см.:Пс.7:13;Иез.21:10;

20:26

см.:Втор.32:22;Иер.15:14;Иер.17:4;

20:27

20:28

20:29

см.:Иов.18:21;Иов.27:13;

Украинский (Огієнко)

Языки

І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце…

Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його…

Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!…

Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його…

Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб́є!

Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде…

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його…

Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук…

Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене…

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його…

Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!