Скрыть
17:0
17:1
17:2
17:3
17:8
17:9
17:10
17:11
17:12
17:13
17:15
17:16
Іов нарікає далі
«Мій дух розбитий, | дні мої погасли, | для мене залишається лише могила.
Чи не став я посміховиськом? | Чи не в гіркоті ночують мої очі?
О, поручися за мене сам перед собою! | Бо хто б ручився за мене?
Та ти позбавив розуму їхнє серце, | тому й не піднесеш їх угору.
Вони призначають здобич друзям, | тоді як очі власних дітей меркнуть.
Ти зробив мене притчею народу, | мені плюють у вічі.
В очах моїх від смутку потемніло, | і мої члени, наче тінь, виснажуються.
Дивуються над оцим праведні люди, | і невинний обурюється на безбожника.
Та праведник тримається путі своєї | і чистий руками ще більш набирає духу.
Вернітеся ж, усі ви, приступіте; | може, бодай одного мудрого знайду між вами!
Дні мої відпливли, думки мої розбиті! | Зідхання мого серця
з ночі день роблять, | і супроти темряви світло близько.
Чи можу сподіватись? Шеол -моя домівка! | У темряві стелю я собі постіль.
Кричу до гробу: Ти мій батько! | А до хробака: Моя сестра й моя мати!
Де ж тут моя надія? | І щастя моє. - хто його бачив?
Зійдуть у Шеол зо мною? | коли зануримося разом у порох?»
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible