Азбука веры » Біблія » Вiд Iвана » гл.14

Вiд Iвана, Глава 14

Толкования

Толкования главы

14:0

14:1

14:2

14:3

см.:Ин.17:24;1Фес.4:17;

14:4

14:5

14:6

см.:Ис.35:8;Ин.1:14:17;Ин.6:33:40;Ин.8:32;Ин.10:28;Ин.11:25;1Ин.5:20;Еф.1:13;

14:7

14:8

14:9

14:10

14:11

14:12

14:13

см.:Мф.7:7;Мк.11:24;Лк.11:9;Ин.15:7;Ин.16:23;Иак.1:6;

14:14

14:15

14:16

14:17

см.:Ин.16:13;1Кор.2:14;

14:18

14:19

см.:Ин.11:25;1Фес.4:14;

14:20

14:21

14:22

14:23

см.:Зах.2:10;1Кор.3:16;Откр.3:20;

14:24

см.:Ин.12:49;

14:25

14:26

см.:Ин.15:26;

14:27

см.:Флп.4:7;

14:28

14:29

14:30

см.:Ин.12:31;Ин.16:11;

14:31

см.:Ин.10:18;Евр.10:7;

Украинский (Хоменко)

Языки

Ісус утішає апостолів 1-14; обіцянка про Святого Духа 15-31

Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене.

В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо напоготовити вам місце.

І коли відійду і вам місце спого-тую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я.

Куди ж я йду - ви знаєте путь.»

«Господи, - каже до нього Тома, - не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?»

Ісус до нього: «Я - путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене.

Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте його і бачили.»

А Филип йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас.»

«Скільки часу я з вами, - каже Ісус до нього, - а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця?

Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, - він творить діла.

Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте.

Істинно, істинно говорю вам: Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме, - бо я вже йду до Отця мого.

І все, що попросите в моє ім'я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився.

Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім'я.

Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете.

І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки,

Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас.

Не полишу вас сиротами; я прийду до вас.

Ще трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити.

І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас.

Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе.»

Юда ж - не Іскаріотський - мовить йому: «Господи, що таке сталося, що не світові, а нам ти себе об'явиш?»

Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло.

А хто мене не любить, той і слова мої не береже. І слово, яке ви чуєте, не моє, лише Отця, який послав мене.

Це мовив я до вас, коли з вами перебував.

А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім'я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам.

Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!

Ви бо чули, що сказав я вам: Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця йду: Отець бо більший, ніж я.

Нині сказав я вам те, - перед тим, як воно настане, - щоб, коли настане, - увірували ви.

Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у мені не має він нічого.

Але щоб світ знав, що я Отця люблю, то так, як Отець мені заповідав, я і чиню. Уставайте ж, ідімо звідси!»