Про Єгипет. Про військо фараона Нехо, єгипетського царя, яке стояло на Ефрат-ріці під Каркемішем, яке побив Навуходоносор, цар вавилонський, на четвертому році Йоакима, сина Йосії, юдейського царя:

«Готуйте щити малі й великі. Вперед до бою!

Сідлайте коні! Верхівці - на коні! Ставайте в лави, шоломоносці! Чистіть списи, вдягайтеся в броню!

Та що це я бачу? Вони в тривозі назад сахаються! Їхні лицарі побиті, утікають. Страх звідусіль, - слово Господнє.

Та бистроногий не втече, не врятується й лицар: на півночі коло Ефрату вони спотикнулися й упали.

Хто це здіймається, неначе Ніл, води якого, мов потоки, розбуялись?

Єгипет підіймається, неначе Ніл, води якого, мов струмені, розбурхались. Він каже: Підіймусь, окрию землю, знищу міста й їхніх мешканців!

Кидайтесь, коні, летіте колісниці! Вояки, виступайте з Кушу й Путу, озброєні щитами, і ви, лідійці, з натягнутим луком!

Цей день для Господа, Бога сил - день відплати, щоб воздати ворогам. Меч буде жерти, насититься й уп'ється їхньою кров'ю. Це жертва Господеві, Богові сил, у північній землі, коло ріки Ефрату.

Іди в Гілеад, візьми бальзаму, єгипетська дочко-дівице! Та шкода тобі добирати ліків: нічим рани своєї не загоїш!

Довідались народи про твій сором, і плач твій виповнив землю! Бо воїн об воїна спотикнувся, та й полягли обидва разом.»

Слово, що сказав Господь пророкові Єремії про прихід Навуходоносора, царя вавилонського, щоб ударити на Єгипетську землю:

«Оповістіть про це в Єгипті й проголосіть у Мігдолі, звістіть у Нофі і в Тафнісі. Скажіте: Шикуйсь, готуйсь, бо меч пожирає все навкруги тебе.

Чого втікає Апіс? Твій бик не встояв? Бо Господь повалив його.

І збірне військо похитнулось, і падали один на одного, примовлявши: Вставаймо, повертаймось до нашого народу, у нашу рідну землю, далеко від згубного меча!

Прозвіть царя єгипетського, фараона, так: Гармидер після втраченого часу!

Як живу я, - слово Царя, Господь сил йому ім'я, - як Тавор перебуває серед гір, а Кармель над морем, так певно й те, що він прийде.

Готуй собі на виселення клунки, дочко єгипетська, що так єси осілась добре! Бо Ноф стане пустинею і, спалений, обезлюдніє.

Єгипет - телиця вельми гарна, але з півночі ґедз налетів на неї.

Та й найманці його, що немов годовані телята, - ба й вони теж назад сахаються, втікають поголовно, встоятись не спроможні, бо й на них прийшла лиха година, час їхньої кари,

Ось слухайте! Сичить щось, неначе гадюка. Приходять з військом, із сокирами на нього нападають, мов дроворуби.

Рубайте його ліс, - слово Господнє, - бо він непрохідний! Їх більш, ніж сарани, і ліку їм немає.

Покрилася соромом єгипетська дочка, віддано її північному народові в руки.

Господь сил, Бог Ізраїля, говорить: Я покараю Аммона у Но, фараона й Єгипет з його богами і з його царями, а й з тими, що на нього уповають.

Я видам їх у руки тим, які пантрують на їхнє життя, у руки Навуходоносорові, цареві вавилонському, й у руки рабам його. Аж потім Єгипет буде заселений, як за давніх днів, - слово Господнє.

Ти ж не бійсь, Якове, слуго мій, і не лякайсь, Ізраїлю! Врятую бо тебе з земель далеких, твоїх потомків - із краю їхньої неволі, і Яків повернеться й житиме спокійно та безпечно, тож ніхто не буде більш його страхати.

Не бійся, Якове, мій рабе, - слово Господнє, - бо я з тобою. Я вигладжу усі народи, що проміж них тебе розкинув. Тебе ж не загладжу. Я покараю тебе, але по правді, - без кари тебе не зоставлю.»