Іди, і проголоси до вух дочки Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Я згадав тобі ласку юнацтва твого, ту любов, коли ти наречена була та за Мною ходила в пустині, в землі незасіяній.

Ізраїль то святість для Господа, початок врожаю Його.
Всі, що їли його, завинили, зло прийде на них, говорить Господь.

Послухайте слова Господнього, доме Яковів та всі роди дому Ізраїля!

Так говорить Господь: яку кривду знайшли батьки ваші в Мені, що вони віддалились від Мене й пішли за марнотою, і стали марними?

І не спитали вони: де Господь, що нас вивів із краю єгипетського, що провадив Він нас по пустині, по землі степовій, повній ям, по краю сухому та темному, по краю, що в ньому ніхто не ходив, і що там не осілась людина?

І впровадив Я вас до родючого Краю, щоб їсти плоди його й добра його.
І ви прибули й занечистили землю Мою, і зробили гидотою спадщину Мою…

Священики не повіли: де Господь?
А ті, хто тримає Закона, Мене не пізнали, і пастирі повідпадали від Мене, а пророки Ваалом пророкували, та за тими пішли, хто вам не допоможе…

Тому то судитися буду ще з вами, говорить Господь, і з синами синів ваших буду судитись!

Бо перейдіть острови хіттеян, і побачте, і до Кедару пошліть, та пригляньтеся добре й побачте, чи було там таке, як оце?

Чи змінив люд богів, хоч не Бог вони?
А народ Мій змінив свою славу на те, що не помагає!…

Здивуйтеся цим, небеса, і затремтіть, і злякайтесь над міру, говорить Господь!

Бо дві речі лихі Мій народ учинив: покинули Мене, джерело живої води, щоб собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають.

Чи Ізраїль Мій раб?
Чи він теж кріпак, народжений вдома?
Чому ж здобиччю він?

На нього ревуть левчуки, видають голос свій, і його Край обернули в пустиню, спалили міста його, так що немає мешканця…

Також сини Мемфіса й Тахпенеса на черепі паслися в тебе.

Чи ж зробило тобі це не те, що покинув ти Господа, Бога свого, що провадив тебе по дорозі?

І тепер що тобі до дороги в Єгипет?
Щоб пити воду з Шіхору?
І що тобі до дороги в Ашшур?
Щоб пити воду з Ріки?

Хай карає тебе твоє зло, і відступства твої хай картають тебе, і пізнай та побач, що лихе та гірке це, що кинув ти Господа, Бога свого, і страху Мого над тобою нема, говорить Господь, Бог Саваот.

Бо віддавна зламала ти, дочко Сіону, ярмо своє, пірвала свої поворозки й сказала: Не буду служити!
Бо на кожному взгір́ї високому, і під кожним зеленим деревом ти клалась блудницею…

А Я ж посадив був тебе виноградом добірним, увесь він насіння правдиве!
І як ти змінилась Мені на виродка винограду чужого?

Тому то хоч би ти й помилася лугом, і мила багато собі зажила б, проте плямою буде вина твоя перед обличчям Моїм, говорить Господь Бог!

Як ти зможеш сказати: Я не стала нечистою, за Ваалами я не ходила?
Подивись на дорогу свою, у долині, чого ти наробила, пустотлива верблюдко, що крутиш дороги свої!

Ти як дика ослиця, яка до пустині привикла, що вітер втягає в жаданні своєї душі, хто заверне її в час її похотливости?
Усі, хто шукає її, не помучаться, знайдуть її в її місяці!

Стримуй ногу свою, щоб не бути їй босою, і від прагнення горло своє.
А ти кажеш: Пропало, вже ні, бо я покохала чужих і за ними піду…

Як для злодія сором, коли буде зловлений, так себе осоромив Ізраїлів дім, вони та царі їхні, їхні зверхники, й їхні священики, й їхні пророки,

що говорять до дерева: Ти батько мій, а до каменя: Ти мене породив.
Бо до Мене вони повернулись плечима, а не обличчям, а за час свого лиха говорять: Устань та спаси нас!

А де ж твої боги, яких наробив ти собі?
Хай устануть вони, якщо можуть спасти тебе в час твого лиха, бож в тебе богів, скільки міст твоїх, Юдо!

Чого вам зо Мною змагатися?
Усі ви відпали від Мене, говорить Господь.

Надармо Я бив синів ваших, науки вони не взяли, а ваших пророків ваш меч поз́їдав, немов лев той винищувач!

О ви, покоління, почуйте це слово Господнє: Чи пустинею був для Ізраїля Я?
Чи може землею великої темряви?
Чому ж каже народ Мій: Ми вільно буяємо, вже не прийдемо до Тебе?

Чи панна забуде оздобу свою, наречена про стрічки свої?
А народ Мій про Мене забув незчисленні вже дні!

Як ти вправно дорогу свою повела, щоб шукати кохання!
Тому то дороги свої призвичаїла ти до злочинства,

і навіть на полах одежі твоєї знаходиться кров душ убогих невинних, яких не зловила на вчинку гарячому, але понад усім тим

ти кажеш: Невинна я, Його гнів відвернувся від мене направду…
Ось Я буду змагатись з тобою за те, що ти кажеш: Я не прогрішила!

Нащо тиняєшся ти, і міняєш дорогу свою?
Таж ти посоромлена будеш Єгиптом, як ти посоромлена від Асирії!

І звідти ти вийдеш, заламуючи свої руки на своїй голові, бо повідкидав Господь тих, на кого ти надіялася, і не будеш ти мати в них успіху…

Помандруйте по вулицях Єрусалиму, і розгляньтеся та розпізнайте, і на майданах його пошукайте: чи не знайдете там людини, чи нема там такого, що чинить за правом, що правди шукає, то Я їм пробачу!

Коли ж вони кажуть: Як живий Господь, то справді клянуться неправдою.

Хіба ж очі Твої не для правди, о Господи?
Уразив Ти їх, але їм не болить, понищив Ти їх, та відмовились узяти поуку вони, обличчя свої поробили від скелі твердішими, відмовилися навернутись!

А Я думав: Це прості лиш люди, безглузді, вони бо не знають дороги Господньої, права Бога свого.

Піду но собі до вельможних і з ними помовлю, бо знають дорогу Господню вони, право Бога свого, та й вони усі разом зламали ярмо, а шлеї пірвали!

Тому лев лісовий їх поб́є, погубить їх вовк степовий, пантера чигає на їхні міста: кожен, хто вийде із них, пошматований буде, бо помножились їхні гріхи, їхні відступства численними стали!

Хіба через це Я пробачу тобі: твої діти Мене полишили, і присягаються тим, хто не Бог.
Я їх нагодував, а вони чужоложать і натовпом ходять до дому блудниці,

волочаться, мов жеребці відгодовані: кожен ірже до жони свого ближнього…

Чи ж оцього Я не покараю?
говорить Господь.
І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя?

Зберіться на мури його та й понищте, але не вчиняйте кінця їм!
Усуньте підпори його, бо вони не для Господа,

бо зраджуючи, Мене зрадив Ізраїлів дім та дім Юдин, говорить Господь.

Вони відцуралися Господа та говорили: Немає Його, й зло не прийде на нас, ні меча, ані голоду ми не побачимо!

А пророки поробляться вітром, і немає в них слова Господнього, отак їм пороблено буде!

Тому вирікає отак Господь Бог Саваот: За те, що говорите слово таке, ось Я в уста твої вкладу слово Своє за огонь, а народ цей то дрова, і він пожере їх!

Ось Я приведу іздалека народа на вас, о доме Ізраїлів, каже Господь, це сильний народ, стародавній це люд, люд, що мови його ти не знаєш, і не зрозумієш, що він говоритиме.

Його сагайдак, як відчинений гріб, усі хоробрі вони.

І він пожере твоє жниво та хліб твій, поїсть він синів твоїх та дочок твоїх, худобу дрібну та худобу велику твою пожере, з́їсть твого виноградника й фіґу твою, понищить мечем твердинні міста твої, на які ти надієшся…

Та й за тих днів, говорить Господь, не зроблю Я із вами кінця!

І буде, як скажуть: За що Господь, Бог наш зробив нам усе це?
то ти скажеш до них: Як Мене ви покинули, і служите в вашому краї богам чужоземним, так чужинцям служити ви будете в краї не вашому!…

Сповістіть в домі Якова це, та оголосіть це в Юдеї, говорить Господь.

Почуй же оце, ти народе безумний й безсердий, який має очі й не бачить, має вуха й не чує!

Чи Мене ви боятись не будете, каже Господь, чи тремтіти не будете перед лицем Моїм?
Мене, що пісок поклав за границю для моря, за вічну межу, якої воно не перейде: хоч повстануть, та не переможуть, і шумітимуть хвилі його, але не переступлять її!

А серце в народа цього неслухняне та непокірне, відпали вони та й пішли.

І не сказали вони в своїм серці: Біймося ж Господа, нашого Бога, який дає дощ, дощ ранній та пізній часу його, стереже нам уставлені тижні для жнив.

Ваші провини оце відхилили, а ваші гріхи від вас стримали цеє добро.

Бо в народі Моєму безбожники є, чигають вони, немов той птахолов, вони сітки розставили, хапають людей…

Як клітка, наповнена птахами, так доми їхні повні омани, тому повиростали та збагатились вони!

Потовстіли вони та погладшали, переступають також міру злого, справедливо вони не судили сирітського суду, і мають поводження!
і не помагають убогим у їхній справі.

Чи ж оцього Я не покараю?
говорить Господь.
І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя?

Чудне та страшне стало в краї:

пророки віщують неправду, при помочі їхній панують священики, і народ Мій оце так кохає!
І що зробите ви, як кінець тому прийде?

Утікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет-Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя!

І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену.

Пастухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце своє випасатиме.

Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні!
Горе нам, бо минає вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні!

Уставайте та підемо вночі і понищмо палати її!

Бо так промовляє Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі!
Він те місто, що має зруйноване бути, в ньому повно насильства:

як виприскує воду свою джерело, так виприскує він своє зло…
Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана…

Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним краєм!

Так говорить Господь Саваот: Позбирають дорешти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, простягни свою руку, немов виноградар по грона!

До кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть?
Необрізане ось їхнє вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало посміхом вони не жадають його!

І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа,

і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки…
Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі, говорить Господь.

Бо вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду…

І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема!

Чи вони засоромилися, що гидоту робили?
не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють…
Тому то впадуть між упалими в часі, коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь.

Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!
Та вони відказали: Не підемо!

І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми!
Та вони відказали: Не будем прислухуватись!

Тому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними.

Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили!

Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю?
Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні!

Тому то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть!

Так говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджується люд великий із кінців землі.

Лука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони…
Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону!

Як почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі…

Не виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо!

Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі!
Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!

Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу.

Вони всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!…

Спалилося духало, від огню зникло оливо, надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено…

Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.

Того часу, говорить Господь, повитягують кості царів Юди та кості його князів, і кості священиків, і кості пророків, і кості мешканців Єрусалиму з їхніх гробів,

і порозкладають їх перед сонцем і перед місяцем, та перед усіма небесними світилами, яких вони кохали та служили їм, і що йшли за ними, і що зверталися до них, і що вклонялися їм.
Не будуть вони зібрані й не будуть поховані, гноєм стануть вони на поверхні землі!

І смерть буде ліпша від життя для всієї решти позосталих зо злого цього роду, по всіх цих місцях позосталих, куди Я їх повиганяв, говорить Господь Саваот.

І скажеш до них: Так говорить Господь: Хіба падають і не встають?
Хіба хто відступить, то вже не вертається?

Чому відступив оцей єрусалимський народ усевічним відступленням?
Міцно схопились вони за оману, не хочуть навернутись.

Прислухався Я й слухав: неправду говорять, немає нікого, хто б каявсь у своєму лукавстві, говорячи: Що я зробив?
Кожен з них обертається до свого бігу, мов той кінь, що женеться у бій…

І відає бусел у повітрі умовлений час свій, а горлиця й ластівка та журавель стережуть час прилету свого, а народ Мій не знає Господнього права!…

Як ви скажете: Ми мудреці, і з нами Господній Закон?
Ось справді брехнею вчинило його брехливе писарське писальце!

Засоромлені ці мудреці, збентежилися й були схоплені.
Ось вони слово Господнє відкинули, що ж за мудрість ще мають вони?

Тому їхніх жінок віддам іншим, а їхні поля здобувцям, бо вони від малого та аж до великого усі віддались користолюбству, від пророка та аж до священика чинять неправду!…

І легенько лікують нещастя народу Мого, говорячи: Мир, мир, а миру нема!

Чи вони засоромилися, що гидоту робили?
Ні трохи вони не засоромилися, і застидатись не вміють, тому то впадуть між упалими в часі навіщення їх, спіткнуться, говорить Господь…

Зберу їх дощенту, говорить Господь: не буде ягід у них на винограді, і не буде на фіґовім дереві фіґ, а їхнє листя пов́яне, і пошлю їм таких, що їх поїдять…

Пощо ми сидимо?
Збирайтесь та підемо в твердинні міста та й погинемо там, бо Господь, Бог наш, учинив, що ми згинемо, і напоїв нас водою трійливою, бо ми Господеві згрішили…

Ми миру чекали, й немає добра, часу вилікування й ось жах!

Чути фиркання коней його аж від Дану, від гуку іржання його жеребців уся земля затремтіла!
І прийдуть вони, й пожеруть усю землю та повню її, місто й тих, хто замешкує в ньому…

Бо ось Я пошлю проти вас тих вужів та гадюк, що немає закляття на них, і вони вас кусатимуть, каже Господь!

Яка моя втіха у смутку?
Болить мені серце моє…

Ось голосіння дочки Мого народу з далекого краю: Чи Господь не в Сіоні?
Чи не в нім його Цар?
Нащо Мене розгнівили своїми бовванами, тими чужими марнотами?

Минули жнива, покінчилося літо, а ми не спасені…

Через нещастя дочки народу мого знещасливлений я, і міцно страхіття мене обняло…

Чи немає бальзаму в Ґілеаді?
Чи ж немає там лікаря?
Чому нема вилікування для доньки народу Мого?

Ой, коли б голова моя стала водою, а око моє за джерело сльози, то я плакав би вдень та вночі над побитими доньки народу мого!…