О люду ти грішний, народе тяжкої провини, лиходійське насіння, сини-шкідники, ви покинули Господа, ви Святого Ізраїлевого понехтували, обернулись назад!

У що будете биті ще, коли неслухняними далі ви будете?
Хвора ваша вся голова, і все серце боляще…

Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому: рани й ґудзі, та свіжі порази невичавлені, і не позав́язувані, і оливою не порозм́якшувані…

Земля ваша спустошена, огнем спалені ваші міста, поле ваше, на ваших очах поїдають чужинці його, з того всього пустиня, немов з руйнування чужинців!…

І позосталась Сіонська дочка, мов курінь в винограднику, мов шатро на ночліг в огірковому полі, як місто обложене…

Коли б був Господь Саваот не лишив нам останку малого, ми були б як Содом, до Гоморри ми стали б подібні…

Послухайте слова Господнього, содомські князі, почуйте Закон Бога нашого, народе гоморський,

нащо Мені многота ваших жертов?
говорить Господь.
Наситився Я цілопаленнями баранів і жиром ситих телят, а крови биків та овець і козлів не жадаю!

Як приходите ви, щоб явитися перед обличчям Моїм, хто жадає того з руки вашої, щоб топтали подвір́я Мої?

Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило огида для Мене воно;
новомісяччя та ті суботи і скликання зборів, не можу знести Я марноти цієї!…

Новомісяччя ваші й усі ваші свята ненавидить душа Моя їх: вони стали Мені тягарем, Я змучений зносити їх…

Коли ж руки свої простягаєте, Я мружу від вас Свої очі!
Навіть коли ви молитву примножуєте, Я не слухаю вас, ваші руки наповнені кров́ю…

Умийтесь, очистьте себе!
Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх, перестаньте чинити лихе!

Навчіться чинити добро, правосуддя жадайте, карайте грабіжника, дайте суд сироті, за вдову заступайтесь!

Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг;
якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони!

Як захочете ви та послухаєтесь, то будете добра землі споживати.

А коли ви відмовитеся й неслухняними будете, меч пожере вас, бо уста Господні сказали оце!

Як стало розпусницею вірне місто: було повне воно правосуддя, справедливість у нім пробувала, тепер же розбійники!

Срібло твоє стало жужелицею, твоє питво водою розпущене…

Князі твої вперті і друзі злодіям вони, хабара вони люблять усі та женуться за дачкою, не судять вони сироти, удовина справа до них не доходить…

Тому то говорить Господь, Господь Саваот, Сильний Ізраїлів: О, буду Я тішитися над Своїми супротивниками, і помщусь на Своїх ворогах!

І на тебе Я руку Свою оберну, і твою жужелицю немов лугом витоплю, і все твоє оливо повідкидаю!

І верну твоїх суддів, як перше було, і твоїх радників, як напочатку.
По цьому тебе будуть звати: місто справедливости, місто вірне!

Правосуддям Сіон буде викуплений, а той, хто навернеться в нім, справедливістю.

А знищення грішників та винуватців відбудеться разом, і ті, що покинули Господа, будуть понищені.

І будете ви посоромлені за ті дуби, що їх пожадали, і застидаєтеся за садки, які вибрали ви.

Бо станете ви, як той дуб, що листя всихає йому, і як сад, що не має води.

І станеться сильний кострицею, його ж діло за іскру, і вони обоє попаляться разом, і не буде нікого, хто б те погасив!

Слово, що його бачив Ісая, син Амосів, про Юдею та про Єрусалим:

І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір́я, і полинуть до неї всі люди.

І підуть численні народи та й скажуть: Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його!
Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє з Єрусалиму.

І Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати.
І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи.
Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!

Доме Яковів, ідіть, і попростуємо в світлі Господньому!

Бо Ти був покинув народа Свого, дім Яковів, бо повні безладдя зо сходу вони, та ворожбитів, немов филистимляни, і накладають із дітьми чужинців.

І наповнився край його сріблом та золотом, і немає кінця його скарбам.
І наповнився край його кіньми, і немає кінця колесницям його.

І наповнився край його ідолами, він кланяється ділу рук своїх, тому, що зробили були його пальці,

і поклонилась людина, і чоловік упокорився…
А Ти їм не даруй!

Іди в скелю, і сховайся у порох від страху Господнього, і від пишноти Його величі!

Горді очі людини поникнуть, і буде обнижена людська високість, і буде високим Сам тільки Господь того дня!

Бо настане день Господа Саваота на все горде й високе, і на все висунене, і понижене буде воно,

і на всі кедри ливанські, високі та висунені, і на всілякі башанські дуби,

і на всі гори високі, і на всі згір́я піднесені,

і на всі башти високі, і на всі мури стрімкі,

і на всі кораблі із Таршішу, і на все, на що дивимося пожадливо!

І понизиться гордість людини, й обнижена буде високість людей, і буде високим Сам тільки Господь того дня,

а божища зовсім минуться!

І вони підуть до скельних печер та до пороху в ями від страху Господнього і від пишноти Його величі, коли прийде Він острах збудити на землі!

Покине людина того дня божків своїх срібних і божків своїх золотих, що собі наробила була, щоб вклонятись кротам і кажанам,

щоб піти у печери й розщілини скельні від страху Господнього і від слави величчя Його, коли прийде Він острах збудити на землі!

Відкинься ж собі від людини, що віддих у носі її, бо защо її поважати?

Бо Господь ось, Господь Саваот візьме з Єрусалиму й з Юдеї підпору й опору: усяку підпору від хліба, і всяку підпору води,

лицаря та вояка, суддю та пророка, і чарівника та старого,

п́ятдесятника та родовитого, і радника, і в мистецтві премудрого, і в закляттях умілого,

і за правителів дам юнаків, і дітваки запанують над ними!

І буде чавити народ один одного, і кожен свого ближнього!
Повстане хлопчак на старого, а легковажений на поважаного…

Бо схопить брат брата свого в домі батька свого та й скаже: Ти маєш одежу, то будь нашим правителем, і під рукою твоєю хай буде руїна оця!

Того дня він підійме свій голос та й скаже: Не буду я рани обв́язувати вам, бо в домі моєму немає ні хліба, ні одягу, не настановляйте мене за правителя люду!

Бо рухнув Єрусалим, і впала Юдея, бо їхній язик та їхній чин проти Господа, щоб упертими бути очам Його слави…

Проти них свідчить вираз лиця їхнього, а гріх свій вони виявляють, немов той Содом, не перечать.
Горе їхній душі, бо вчинили вони собі зло!

Скажіте про праведного: Буде добре йому, бо вони споживуть плід учинків своїх.

Та горе безбожному, зле, бо йому буде зроблений чин його рук!

Народ Мій, дітиська його утискають, а жінки мають гору над ним…
Народе ти Мій, твої провідники вчинили блудячим тебе, і дорогу стежок твоїх сплутали!

Господь став на прю, і стоїть, щоб судити народи.

Господь іде на суд, щоб судитись з старшими народу Свого та з вождями його: Ви виноградника знищили, грабунок з убогого в ваших домах!

Що це сталося вам, що народ Мій ви гнобите та утискаєте вбогих?
Так говорить Господь, Бог Саваот.

І промовив Господь: Зате, що дочки Сіонські загорділи, і ходять витягненошиї, і моргають очима, і все ходять дрібними крочками, і дзвонять спряжками на ногах своїх,

тому вчинить Господь тім́я Сіонських дочок паршивим, і їхній сором обнажить Господь!…

Того дня поскидає Господь окрасу спряжок на їхніх ногах, і чільця, і місяці,

сережки, нараменники, і серпанки,

і завої, і ланцюжки на ногах, і пояски, і пляшечки з пахощами, і чарівничі привіски,

персні, і сережки носові,

чудові убрання, і окриття, і намітки та торби,

дзеркала й льняні хитони та турбани, і прозорі покривала.

І станеться, замість бальзаму сморід буде, і замість пояса шнур, а замість мистецько укладених кучерів лисина, і замість хитона цінного верета з паском, а замість краси спаленина!

Попадають мужі твої від меча, а лицарство твоє на війні,

і будуть стогнати та плакати ворота її, і буде спустошена, й сяде на землю Сіонська дочка…

І того дня сім жінок схоплять мужа одного, говорячи: Ми будемо їсти свій хліб, і зодягатимем одіж свою, тільки йменням твоїм хай нас кличуть, забери ти наш сором!

Того дня буде парость Господня красою та славою, плід же земний величністю та пишнотою для врятованих із Ізраїля.

І буде зосталий в Сіоні й полишений в Єрусалимі, святим буде зватися він, кожен, хто жити записаний в Єрусалимі,

коли нечистоту Господь змиє з сіонських дочок, а кров Єрусалиму сполоще з-посеред його духом права та духом очищення.

І створить Господь над усяким житлом на Сіонській горі та над місцем зібрання удень хмару, вночі ж дим і блиск огню полум́яного, бо над всякою славою буде покрова…

І буде шатро удень тінню від спеки, і захистом та укриттям від негоди й дощу!

Заспіваю ж я вам про Свойого Улюбленого пісню любовну про Його виноградника!
На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель.

І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, та він уродив дикі ягоди!

Тепер же ти, єрусалимський мешканче та мужу юдейський, розсудіть но між Мною й Моїм виноградником:

що ще можна вчинити було для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому?
Чому Я чекав, що родитиме він виноград, а він уродив дикі ягоди?

А тепер завідомлю Я вас, що зроблю для Свого виноградника: живопліт його викину, і він буде на знищення, горожу його розвалю, і він на потоптання буде,

зроблю Я загубу йому, він не буде обтинаний ані підсапуваний, і виросте терня й будяччя на ньому, а хмарам звелю, щоб дощу не давали на нього!

Бо виноградник Господа Саваота то Ізраїлів дім, а муж Юди коханий Його саджанець.
Сподівавсь правосуддя, та ось кроволиття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк…

Горе тим, що долучують дома до дому, а поле до поля приточують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите серед краю!

В мої уші сказав був Господь Саваот: Направду, багато домів попустошені будуть, великі та добрі, і не буде мешканця для них.

Бо десять загонів землі виноградника бата одного вродять, а насіння одного хомера породить ефу.

Горе тим, що встають рано вранці і женуть за напоєм п́янким, і тривають при нім аж до вечора, щоб вином розпалятись!

І сталася цитра та арфа, бубон та сопілка й вино за їхню гулянку, а на діло Господнє не дивляться, не вбачають Його чину рук.

Тому піде народ Мій на вигнання непередбачено, і вельможі його голодуватимуть, а натовп його висохне з прагнення…

Тому то розширив шеол пожадливість свою і безмірно розкрив свою пащу, і зійде до нього його пишнота, і його натовп, і гуркіт його, й ті, що тішаться в ньому.

І людина понижиться, і упокориться муж, а очі високих поникнуть,

а Господь Саваот возвеличиться в суді, і Бог Святий виявить святість Свою в справедливості!

І пастися будуть овечки, немов би на луці своїй, а зоставлене з ситих чужі поїдять.

Горе тим, що вину притягають до себе шнурами марноти, а гріх як мотуззям від воза,

та кажуть: Хай квапиться Він, хай принаглить Свій чин, щоб ми бачили, а постанова Святого Ізраїлевого хай наблизиться і нехай прийде і пізнаємо ми!

Горе тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а світло за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке за гірке!

Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим!

Горе тим, що хоробрі винце попивати, і силачі на мішання п́янкого напою,

що несправедливого чинять в суді за хабар справедливим, а праведність праведного усувають від нього…

Тому, як огненний язик пожирає стерню, а від полум́я никне трава, отак спорохнявіє корінь у них, і рознесеться їхній цвіт, немов курява, бо від себе відкинули Закон Господа Саваота, і знехтували вони слово Святого Ізраїлевого!

Тому запалився гнів Господа на народ Його, і на нього Він витягнув руку Свою, та й уразив його: і захиталися гори, і сталось їхнього трупу, як сміття серед вулиць!…
При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!

І підійме прапора народу здалека, і засвище йому з кінця краю, і прийде він хутко та легко,

немає між ними утомленого та такого, який би спіткнувся!
Не дримає ніхто і не спить, а пояс із стегон його не здіймається та не зривається шнур при взутті його.

Його стріли погострені, і всі луки його понатягувані.
Копита у коней його немов кремінь вважаються, а колеса його немов вихор.

Його рик як левиці, і він заричить, немов ті левчуки, і він загарчить, і здобич ухопить, й її понесе, і ніхто не врятує!

І на нього ревітиме він того дня, як те море реве…
І погляне на землю, а там густа темрява, і світло померкло у хмарах її…

Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм.

Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.

І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!

І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом!

Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений!
Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!

І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника.

І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений.

І почув я голос Господа, що говорив: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?
А я відказав: Ось я, пошли Ти мене!

А Він проказав: Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте.

Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він!

І сказав я: Аж доки, о Господи?
А Він відказав: Аж доки міста спустіють без мешканця, і доми без людей, а земля спустошена буде зовсім…

І віддалить людину Господь, і буде велике опущення серед землі…

І коли позостанеться в ній ще десята частина, вона знову спустошена буде…
Але мов з теребинту й мов з дубу, зостанеться в них пень по зрубі, насіння бо святости пень їхній!

І сталося за днів Ахаза, сина Йотама, Уззіїного сина, царя Юди, вийшов Рецін, цар сирійський, і Пеках, син Ремаліїн, цар Ізраїлів, до Єрусалиму на війну на нього, та не міг звоювати його.

І сповіщено Давидів дім, і сказано: Став табором Арам у землі Єфремовій.
І захиталося серце його й серце народу його, як хитаються лісові дерева від вітру!

І сказав Господь до Ісаї: Вийди навпроти Ахаза, ти та твій син Шеар-Яшув, до кінця водоводу горішнього ставу, на биту дорогу Поля-Валюшників.

І скажеш до нього: Стережися й будь спокійний, не бійся, а серце твоє нехай не м́якне через два залишки тих димлячих головешок, від полум́я гніву Реціна й Арама та сина Ремаліїного,

за те, що Арам, Єфрем та син Ремаліїн радили проти тебе лихе, говорячи:

Ходім на Юдею та її налякаємо, і здобудемо для себе, і настановимо царем серед нього Тавеїлового сина.

Так сказав Господь Бог: Цього не станеться й не буде!

Бо голова Араму Дамаск, а голова Дамаску Рецін, та ще шістдесят і п́ять літ, і буде зламаний Єфрем, так що перестане бути народом!

А голова Єфрему Самарія, а голова Самарії син Ремаліїн.
Якщо ви не повірите, то не встоїте.

І Господь далі говорив до Ахаза й казав:

Зажадай собі знака від Господа, Бога твого, і зійди глибоко до шеолу, або зійди високо догори!

А Ахаз відказав: Не пожадаю я, і не буду спокушувати Господа.

І він сказав: Послухайте, доме Давидів, чи мало вам трудити людей, що трудите також Бога мого?

Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім́я Йому: Еммануїл.

Масло та мед буде Він споживати, аж поки не пізнає того, як зло відкидати та добро вибирати.

Бо поки пізнає Та Дитина, як зло відкидати та добро вибирати, буде покинена та земля, що ти лякаєшся перед двома царями її.

Спровадить Господь на тебе, і на народ твій, і на дім батька твого дні, які не приходили від дня відступлення Єфрема від Юди, спровадить царя асирійського.

І станеться в день той, привабить Господь муху, що в кінці рік Єгипту, та бджолу, що в асирійському краї,

і вони прилетять, та усядуться всі по проваллях стрімких та по щілинах скельних, і в усіх терновиннях, та на луках усіх…

Дня того оголить Господь немов бритвою, найнятою по тім боці ріки, царем асирійським, голову та волосся ніг, забере також бороду.

І буде дня того, що хто прогодує корівку та дві штуки худоби дрібної,

то станеться, що від многоти молока, що надоїть, споживатиме масло, бо масло та мед буде їсти всякий, хто зостанеться серед землі.

І буде дня того: кожне місце, що в нім буде тисяча лоз винограду на тисячу срібла, стане терниною та будяком!

Зо стрілами й з луком він буде ходити туди, бо стане терниною та будяком уся земля…

А на всі гори, що заступом копано їх, ти не зійдеш туди, бо будеш боятись тернини й будяччя, і стануться місцем вони, куди волів посилатимуть, і топтатимуть вівці його…

І промовив до мене Господь: Візьми собі велику таблицю, і напиши на ній людським письмом: Квапиться здобич, скорий грабіж.

І взяв я за свідків собі свідків вірних, священика Урію та Захарія, Єверехіїного сина.

І зблизився я до пророчиці, і вона зачала, і породила сина.
Господь же до мене промовив: Назви ім́я йому: Квапиться здобич, скорий грабіж.

Бо поки юнак той умітиме кликати Батьку мій, та: Мамо моя, понесеться багатство Дамаску та здобич Самарії перед обличчя царя асирійського.

І Господь ще далі говорив до мене й казав:

За те, що народ цей знехтував воду Сілоамську, яка тихо пливе, і має радість з Реціном і з сином Ремаліїним,

то тому ось Господь піднесе на них воду ріки, сильну й велику, царя асирійського та всю славу його.
І підійметься вона понад усі свої річища, і піде понад усі береги свої.

І перейде по Юді вона, заллє та затопить, аж до шиї досягне, і розтягне вона свої крила на всю широчінь твого краю, о Еммануїле!

Озлобляйтесь народи, й збентежені будете, почуй, уся земле далека!
Озбройтесь, і збентежені будете, озбройтесь, і збентежені будете!

Радьте раду і буде вона поруйнована, слово кажіть і не збудеться, бо з нами Бог!

Бо так говорив був до мене Господь у силі Своєї руки надо мною, й остерігав мене, щоб не ходити дорогою цього народу, і казав:

Не кажіть змова на все, на що каже змова цей народ, і не бійтесь того, чого він боїться, і не лякайтеся!

Господа Саваота Його свято шануйте, і Його вам боятись, Його вам лякатись!

І буде Він за святиню, і за камінь спотикання, і за скелю спокуси для двох домів Ізраїля, за сітку й за пастку для мешканця Єрусалиму.

І спіткнуться об них багатохто, і попадають, і будуть поламані, і заплутаються, і будуть схоплені.

Зв́яжи свідоцтво, запечатай Закона між Моїми учнями.

І я буду чекати Господа, що ховає лице Своє від Якового дому, і буду надіятись на Нього.

Ось я та ті діти, що дав мені Господь, вони на знаки та на чуда в Ізраїлі від Господа Саваота, що пробуває на горі Сіон.

А коли вам скажуть: Запитуйте духів померлих та чародіїв, що цвірінькають та муркають, то відповісте: Чи ж народ не звертається до свого Бога?
За живих питатися мертвих?

До Закону й свідоцтва!
Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої!

І буде блукати утискуваний та голодний.
І станеться, коли він зголодніє, то запіниться, і прокляне царя свого та Бога свого, і погляне догори,

і подивиться він на землю, аж ось тут горе та темнота, темрява утиску, і він буде пхнутий у темність…

Бо не буде темноти для того, хто утискуваний.
Перша пора злегковажила була край Завулонів та край Нефталимів, а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу поганів.

Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними!

Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість.
Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива, як тішаться в час, коли ділять здобич!

Бо зламав Ти ярмо тягару його, і кия з рамена його, жезло його пригнобителя, як за днів Мадіяма.

Усякий бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одежа, поплямлена кров́ю, стане все це пожежею, за їжу огню!

Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім́я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру.

Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить!

Проти Якова слово послав був Господь, а впало воно на Ізраїля,

і пізнає народ, увесь він, Єфрем та мешканець Самарії, що говорять з пихою й надутістю серця:

Попадали цегли, а ми побудуємо з каменя тесаного, сікомори позрубувано, та замінимо їх кедрами!

Та над ним Господь зміцнив противників Реціна, а його ворогів нацькував:

Арама попереду, а филистимлян позаду, і пожерли Ізраїля цілою пащею…
При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!

Та народ не звернувся до Того, Хто вразив його, і не шукали Господа Саваота…

Тому то Господь відсік від Ізраїля голову й хвіст, пальму й очеретину за одного дня.

Старий та поважаний це та голова, а пророк, що навчає неправди, це хвіст.

І сталося, що поводатарі цього народу зробилися звідниками, і гинуть проваджені ними.

Тому то його юнаками радіти не буде Господь, а до сиріт його й його вдів милосердя не матиме, бо кожен безбожний й злочинець, і злобне всі уста говорять.
При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!…

Бо злоба горить, як огонь, пожирає тернину й будяччя, і палає по запустах лісу, і крутяться вверх стовпи диму…

Від лютости Господа Саваота земля загориться, і стане народ, як пожива огню, і не пощадить жоден брата свого!…

І різати буде праворуч, та буде голодний, і жертиме зліва, але не насититься, кожен жертиме тіло рамена свого:

Манасія Єфрема, а Єфрем Манасію, разом обоє на Юду…
При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!…

Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо,

щоб від правосуддя усунути бідних, і щоб відняти права від убогих народу Мого, щоб стали вдовиці здобичею їм, і пограбувати сиріт…

А що ви чинитимете в день навіщення, і наглої згуби, що прийде здалека, до кого втечете за поміччю, і де позоставите славу свою?

Нічого не лишиться тільки зігнутися між полоненими, і попадати між позабиваними…
При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!…

Біда асирійцеві, жезлові гніву Мого, а кий у руках його це пересердя Моє!

На люд нечестивий пошлю Я його, про народ Мого гніву йому накажу, щоб набрати здобичі й вчинити грабунок, і щоб потоптати його, як болото на вулицях.

Та не так він собі розуміє, а серце його не так мислить, бо в серці його щоб немало народів понищити та погубити!

Бо говорить: Хіба мої провідники разом усі не царі?

Чи ж Кално не такий, як Кархеміш?
Чи ж Хамат не такий, як Арпад?
Хіба ж не така Самарія, як Дамаск?

Тому що рука моя царства божків досягла, а в них більші боввани, як в Єрусалимі та в Самарії,

то хіба не зроблю я так само для Єрусалиму й бовванів його, як зробив я був для Самарії й божків її?

І станеться, як доконає ввесь чин Свій Господь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу я плоди гордовитости серця царя асирійського та пишноту чванливих очей його!

Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я бо розумний, і відміняю границі народів, а їхній маєток грабую, й як сильний, скидаю пануючих!

І досягла, мов кубло те, багатства народів рука моя, й як збирають покинені яйця, я всю землю зібрав, і ніхто не порушив крилом, і дзюбка не відкрив, і не зацвірінькав…

Чи буде сокира пишатися понад свого рубача?
Чи понад свого пилувальника буде гордитися пилка?
Ніби жезло повищує тих, хто його підіймає, ніби підносить кий того, хто не є дерево!

Зате Господь, Бог Саваот пошле сухорлявість на ситих його, і під його славою полум́я буде палати, немов би пожар!

І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його полум́ям, і запалить воно, й пожере його терня й будяччя його в один день!

І славу лісу його й його саду вигубить Він від душі й аж до тіла, і буде, що знидіє він, мов той хворий,

і буде останок дерев його лісу такий нечисленний, що й хлопець їх спише!

І станеться в день той, останок Ізраїля і врятовані дому Якова не будуть вже більш опиратись на того, хто б́є їх, й обіпруться у правді на Господа, Святого Ізраїлевого.

Рештки навернуться, рештки Якова, до Сильного Бога.

Бо коли б був народ твій, Ізраїль, як морський пісок, тільки рештки із нього навернуться!
Загибіль призначена є, щоб виповнилась справедливість,

бо виконає Господь, Бог Саваот постановлену згубу посеред всієї землі.

Тому так промовляє Господь, Бог Саваот: Мій народе, мешканче Сіону, не бійсь асирійця!
Він палицею тебе вдарить, і кия свого підійме на тебе, як колись на дорозі єгипетській.

Бо мало ще, трохи побуде, та й скінчиться лють, і звернеться гнів Мій на знищення їх!

І збудить на нього бича Господь Саваот, як уразив був Він Мадіяма при скелі Орев, і кий Його буде на морі, і його Він простягне, як колись на Єгипет!

І станеться в день той, з твого рамена тягар його здійметься, а з-над шиї твоєї ярмо його, і через ситість ярмо буде знищене!

Він прийде навпроти Айяту, перейде в Мігрон, свої речі складе до Міхмашу.

Перейдуть провалля, Гева ночліг нам, затремтіла Рама, утекла Саулова Гів́а.

Заголоси ти, о дочко Галліму, послухай, Лаїше, о бідний Анатоте!

Мадмена розбіглась, мешканці Гевіму втікають…

Ще сьогодні зостанеться він у Нові;
своєю рукою грозить горі дочки Сіону, пагірку Єрусалиму.

Ось Господь, Бог Саваот відтинає галузки застрашальною силою, і найвищі поставою будуть постинані, а високі будуть понижені.

І буде обтята навколо залізом гущавина лісу, і Ліван упаде від Могутнього!

І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його.

І спочине на Нім Дух Господній, дух мудрости й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнання та страху Господнього.

Його уподобання в страху Господньому, і Він не на погляд очей своїх буде судити, і не на послух ушей Своїх буде рішати,

але буде судити убогих за правдою, і правосуддя чинитиме слушно сумирним землі.
І вдарить Він землю жезлом Своїх уст, а віддихом губ Своїх смерть заподіє безбожному.

І станеться поясом клубів Його справедливість, вірність же поясом стегон Його!

І замешкає вовк із вівцею, і буде лежати пантера з козлям, і будуть разом телятко й левчук, та теля відгодоване, а дитина мала їх водитиме!

А корова й ведмідь будуть пастися разом, разом будуть лежати їхні діти, і лев буде їсти солому, немов та худоба!

І буде бавитися немовлятко над діркою гада, і відняте від перс дитинча простягне свою руку над нору гадюки,

не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі, бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває!

І станеться в день той: до Кореня Єссеєвого, що стане прапором народам, погани звертатися будуть до Нього, і буде славою місце спочинку Його!

І станеться в день той, і знову подруге простягне Господь Свою руку, щоб набути останок народу Свого, що полишиться з Ашшуру й з Єгипту, і з Патросу та з Етіопії, і з Еламу й з Шін́ару, і з Хамату, та з морських островів.

І поганам підійме Він прапора, і згромадить вигнанців Ізраїля, і розпорошення Юди збере з чотирьох країв світу!

І спиниться заздрість Єфрема, і витяті будуть супротивники Юди, не буде вже заздрити Юді Єфрем, а Юда не буде гнобити Єфрема.

І вони полетять на плече филистимлян до моря, пограбують гуртом синів сходу, на Едома й Моава вони накладуть свою руку, і діти Аммона їх слухати будуть.

І вчинить закляттям Господь затоку моря Єгипетського, і руку Свою простягне на ріку в сильнім вітрі Своїм, і на сім потоків розділить її, й буде можна її у взутті переходити.

І буде широка дорога для решти народу Його, що з Ашшуру зостанеться, як була для Ізраїля в день, коли він виходив із краю єгипетського.

І ти скажеш дня того: Хвалю Тебе, Господи, бо Ти гнівавсь на мене, та гнів Твій вщухає, й мене Ти порадуєш,

оце, Бог спасіння моє!
Безпечний я, і не боюсь, бо Господь, Господь сила моя та мій спів, і спасінням для мене Він став!

І ви в радості будете черпати воду з спасенних джерел!

І скажете ви того дня: Дякуйте Господу, кличте Імення Його, сповістіть між народів про вчинки Його, пригадайте, що Ймення Його превеличне!

Співайте для Господа, Він бо величне вчинив, і хай це буде знане по цілій землі!

Радій та співай, ти мешканко Сіону, бо серед тебе Великий, Святий Ізраїлів!

Пророцтво про Вавилон, що бачив Ісая, син Амосів.

Підійміте прапора на лисую гору, кличте їх голосніш, помахайте рукою, щоб ішли у ворота!

Я звелів був Своїм посвяченим, теж покликав лицарство Своє на Мій гнів, що зухвало радіють.

Чути гамір у горах, як народу численного, чути гомін згромаджених тут царств народів: це переглядає Господь Саваот бойове Своє військо!

Приходять з далекого краю, із кінців небес, Господь і знаряддя гніву Його, щоб усю землю понищити!

Голосіть, бо близький день Господній, він від Всемогутнього прийде, немов зруйнування…

Тому то ослабнуть всі руки, і кожне серце людини зневіриться.

І вони налякаються, болі та муки їх схоплять, немов породілля та, будуть тремтіти…
Остовпіють один перед одним, полум́яні обличчя то їхні обличчя…

Оце день Господній приходить, суворий, і лютість, і полум́я гніву, щоб землю зробити спустошенням, а грішних її повигублювати з неї!

Бо зорі небесні та їхні сузір́я не дадуть свого світла, сонце затьмиться при сході своєму, а місяць не буде вже сяяти світлом своїм…

І Я покараю всесвіт за зло, а безбожних за їхню провину, бундючність злочинця спиню, а гордість насильників знижу!

Я зроблю людину дорожчою від щирого золота, і смертну людину від офірського золота.

Тому небеса захитаю, і рухнеться земля з свого місця від лютости Господа Саваота, у День, як палатиме гнів Його…

І буде народ, як та сарна сполошена чи як отара, якої зібрати немає кому…
До народу свого кожен звернеться, і кожен до краю свого втікатиме.

Кожен знайдений буде заколеним, і кожен узятий впаде від меча…

А їхні діти на їхніх очах порозбивані будуть, їхні доми пограбовані будуть, а їхніх жінок побезчестять!

Оце Я збуджу на них мідян, що срібла не лічать, а золото не чують бажання до нього,

і будуть вбивати юнаків їхні луки, і над плодом утроби вони милосердя не матимуть, їхнє око над дітьми не матиме милости…

І стане тоді Вавилон, краса царств, пишнота халдейської гордости, таким, як Бог зруйнував був Содом та Гоморру!

Не буде назавжди заселений він, нізамешкалий з роду в рід, і араб там не стане наметом, і там пастухи не спочинуть з своєю отарою…

Але будуть барложити там звірі пустині, і будуть доми їхні совами повні, і там пробуватимуть струсі, і волохаті демони там танцюватимуть…

І завиють шакали в порожніх хоромах його, а гієни в веселих палацах!
І близьке вже наступлення часу його, і не забаряться ці його дні!

Бо Господь змилосердиться над Яковом, і вибере знову Ізраїля, і на їхній землі їх поселить.
І чужинець долучений буде до них, і приєднані будуть до дому Якового.

І народи їх візьмуть, і їх попровадять до їхнього місця, а Ізраїлів дім на Господній землі за рабів та за невільниць їх прийме собі на спадщину.
І візьмуть вони до неволі тих, хто їх поневолив, і вони над своїми гнобителями запанують!

І буде в той день, як Господь дасть тобі відпочинок із терпіння твого та з неспокою твого, та з праці тяжкої, яку ти був мусів робити,

то ти заспіваєш оцю пісню глумливу про царя Вавилону та й скажеш: Як гнобитель минувся, минулося гноблення!

Господь зламав кия безбожних і жезла пануючих,

що народи постійним ударом у лютості бив, що в гніві гнобив був людей переслідуванням безупинним.

Спочила була, заспокоїлася вся земля, і виспівує голосно.

Кипариси та кедри ливанські тобою втішаються й кажуть: Відколи ти ліг, не приходить на нас дроворуб!

Заворушивсь тобою іздолу шеол назустріч твоєму приходу;
померлих тобі побудив, усіх проводирів на землі, і підняв з їхніх тронів всіх людських царів.

Вони всі зачнуть говорити та й скажуть тобі: І ти ослабів, як і ми, став подібний до нас!

Зіпхнута в шеол твоя гордість та гра твоїх арф;
вистелено під тобою червою, і червяк накриває тебе…

Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику людів!

Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних,

підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!

Та скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу!

Ті, що на тебе дивитися будуть, приглядатися будуть до тебе, звернути увагу на тебе: Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що зневолював царства труситись,

що він обертав у пустиню вселенну, а міста її бурив, що в́язнів своїх не пускав він додому?

Усі царі людів, вони всі у славі лягли, кожен у своїй усипальні,

ти ж від гробу свого відкинений геть, мов галузка бридка, оточений вбитими та мечем перешитими, що до гробу між камінь спускаються, як потоптаний труп…

Ти не будеш поєднаний з ними у гробі, бо землю свою зруйнував, свій народ повбивав…
Насіння злочинців повік не згадається!

Його дітям зготуйте різню за вину їхніх батьків, щоб вони не повстали, і землі не вспадкували, і не наповнили світу містами.

І на них Я повстану, говорить Господь Саваот, і витну ім́я Вавилону й останок його, і нащадка й онука, говорить Господь!

І вчиню Я його їжакові оселею та водним багном, і мітлою вигублення позамітаю його, говорить Господь Саваот!

Присягав був Господь Саваот та казав: Поправді, як мислив собі Я, так станеться, й як Я був врадив те сповниться,

щоб стовкти асирійця в країні Моїй, і на горах Моїх розтопчу Я його!
І ярмо його здійметься з них, і тягар його скинеться з їхніх рамен!

Це та рада, яка про всю землю ураджена, і це та рука, що простягнена на всі народи.

Бо врадив Господь Саваот, і хто Його раду відмінить?
А рука Його витягнена, й хто відверне її?

У році смерти царя Ахаза було таке пророцтво:

Не тішся, уся филистимськая земле, що зламане жезло, яке тебе вдарило, бо з гадючого кореня виповзе люта змія, і огнистий летючий дракон буде плодом її!

І пастися будуть перворідні бідних, і вбогі безпечно лежатимуть, а твій корень Я голодом виморю, і рештки твої він доб́є!

Плач же, брамо, ти ж місто, кричи, розпливлася ти, вся филистимськая земле, бо приходить із півночі дим, і не буде нікого, хто відстав би з його вояків!

І що відповісться народнім послам?
Що Сіона Господь заложив, і сховаються в ньому убогі з народу Його!

Пророцтво про Моава.
Справді вночі Ар-Моав пограбований був та понищений, справді вночі Кір-Моав пограбований був та понищений.

Він пішов до святині, а Дивон на верхів́я, щоб плакати;
на Нево й на Медеву голосить Моав.
На всіх головах його лисина, обстрижена кожна його борода,

на всіх його вулицях підперезались веретою, на дахах його та на площах його всі голосять, з плачу розпливаються…

І кричали Ешбон та Ел́але, аж до Ягацу був чутий їхній голос, тому то голосять вояки Моава, і душа його в ньому тремтить.

Моє серце кричить про Моава, втікачі його аж до Цоару, до Еглат-Шелішійї, бо з плачем ходять збіччям Лухіту, бо на Хоронаїмській дорозі встає крик загибелі,

бо води Німріму спустошенням будуть, бо посохла трава, мурава позникала, немає нічого зеленого…

Тому то набутий останок і маєток вони віднесуть за потік степовий.

Бо країну Моава той крик оточив, по Еглаїм його голосіння, і по Беер-Елім голосіння його.

Бо наповнилась кров́ю димонська вода, бо Я покладу на Димон додаткове: лева для втікачів із Моава, і на останок землі.

Овечки пошліть власникові землі, із Сели на пустиню, на гору Сіонської дочки.

І станеться, мов те сполошене птаство, з кубла повигонене, будуть дочки Моавські при бродах Арнону:

Подай раду, зроби присуд, учини нічну тінь свою повного полудня, сховай вигнаних, біженця не видавай…

Нехай мешкають в тебе вигнанці Моаву, стань їм захистом перед грабіжником, бо не стало насильника, скінчився грабунок, загинув топтач із землі…

І буде утверджений милістю трон, і сяде на ньому у правді в наметі Давида суддя, що дбатиме за правосуддя та буде в справедливості вправний.

Ми чули про гордість Моава, що гордий він дуже, про сваволю його й його гордість, про лютість його, про неслушні його нісенітниці…

Буде тому голосити Моав над Моавом, увесь голосити він буде!
За паляницями з грон Кір-Харесету плакати будуть насправді побиті,

бо посохли хешбонські поля, і виноградник Сівми;
володарі народів понищили грозна добірні, які до Язеру сягали й зникали в пустині;
галузки ж його розтягалися, і море вони перейшли.

Тому то язерським плачем буду плакати за виноградину Сівми.
Сльозою своєю тебе орошу, о Хешбоне й Ел́але, бо крик бою напав на твій збір та на жниво твоє.

І буде забрана радість та втіха із саду, а по виноградниках пісні не буде й не здійметься окрик.
Вина по чавилах не буде топтати чавильник, окрик радости Я припинив!

Тому то в жалобі звучать про Моав мої нутрощі, мов би та арфа, а нутро моє про Кір-Херес.

І буде, як виявиться, що змучивсь на взгір́ї Моав, і ввійде молитись у святиню свою, та він не осягне нічого.

Оце слово, яке говорив був віддавна Господь про Моава.

А тепер Господь каже, говорячи: За три роки, однакові з літами наймита, буде зневажена слава Моава з усім велелюддям його, а позосталість мала та дрібна, невелика!

Пророцтво про Дамаск.
Ось Дамаск вилучається з міст, і стається, як купа руїн.

Покинені будуть міста Ароеру, для черід вони будуть, і ті будуть лежати, і не буде кому їх сполошити…

Заникне твердиня з Єфрема, і царство з Дамаску, і решта Араму будуть, як слава синів Ізраїля, говорить Господь Саваот!

І станеться в день той, слава Якова знидіє, і вихудне товщ його тіла.

І буде, немов би жнець збирає збіжжя, а рамено його жне колосся;
і буде, немов би збирають колосся в долині Рефаїм.

І на ньому зостануться залишки з плодів, як при оббиванні оливки: дві-три ягідки на верховітті, чотири-п́ять на галузках плідної деревини, говорить Господь, Бог Ізраїлів.

Того дня зверне людина зір до свого Творця, а очі її на Святого Ізраїлевого дивитися будуть.

І не буде звертатись людина до жертівників, чину рук своїх, і не буде дивитись на те, що зробили були її пальці, ні на ашери, ані на стовпи на честь сонця.

Того дня її сильні міста будуть, мов ті опустілі місця лісу та верхів́я гір, що їх позоставлено перед синами Ізраїля, і руїною станеться те.

Бо забула ти, дочко Ізраїля, Бога спасіння свого, і не пам́ятала про Скелю сили своєї.
Тому то садиш розсадника приємного, і пересаджуєш туди чужу виноградину.

Того дня, як садила, ти обгородила його, і про посів свій подбала, щоб рано зацвіло.
Але жниво минулося в день слабости невигойного болю!…

Біда, рев численних народів, гуркочуть, як гуркіт морів, і галас племен, вони галасують, як гуркіт міцної води.

Галасують племена, як гуркіт міцної води, та Він їм погрозить, і кожен далеко втече, і буде гнаний, немов та полова на горах за вітром, і мов перед вихром перекотиполе…

Як вечір насуне то й жах ось, поки ранок настане не буде його.
Це талан наших грабівників, і це доля дерилюдів наших!…