Слухайте це, о священики! Вважай, доме Ізраїля! Прихили вухо, доме царський, бо вам суд належить! Бо ви були пасткою у Міцпі і сіткою розіп'ятою на Таворі.

Відступники погрузли глибоко у вбивствах, та я провчу їх усіх.

Знаю я Ефраїма, та й Ізраїль не схований від мене. Тепер бо ти, Ефраїме, блудуєш, - сплюгавлений Ізраїль.

Учинки їх не дозволяють їм повернутися до свого Бога, бо дух блудництва в них усередині, і вони Господа не знають.

Але Ізраїля гординя буде свідчити проти нього. Ізраїль та Ефраїм спотикнуться об свою провину, і Юда теж спотикнеться з ними.

Вони йдуть з вівцями своїми та волами Господа шукати, але вони його не знайдуть: він від них ухилився!

Вони зламали віру Господеві, бо чужих дітей сплодили: тепер же новий місяць пожере їх і поля їхні.

Трубіть у ріг у Гівеа, у сурму в Рамі; вдарте на сполох у Бет-Авені - позаду тебе, Веніямине!

Ефраїм стане пусткою в день кари; я сповіщаю над колінами Ізраїля річ певну.

Князі юдейські скидаються на тих, які пересувають межі. Я виллю на них, немов воду, гнів мій.

Пригноблений Ефраїм, судом побитий, бо уподобав собі за марнотами ходити.

Тому буду для Ефраїма міллю і порохном для дому Юди.

Коли ж Ефраїм побачив свою неміч і Юда - свою рану, пішов Ефраїм до Ашшура, а Юда до великого царя звернувся; та він вас вилікувати не здолає, ні вигоїти рану вашу.

Бо я буду, мов лев, для Ефраїма, немов левеня - для дому Юди. Я, я розірву й геть піду; я вхоплю, і ніхто не буде рятувати.

Піду, повернусь на моє місце, аж доки ті не визнають вини своєї і не стануть обличчя мого шукати. У своїй біді шукатимуть мене ретельно.