Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.

Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.

Але в них спомин про гріхи буває щороку,

бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.

Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.

Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!

Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.

Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже.
Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.

І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.

А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,

далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.

Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.

Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.

А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!

А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.

Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров́ю Ісусовою,

новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,

маємо й Великого Священика над домом Божим,

то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!

Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.

Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,

а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.

Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,

скільки ж більшої муки, додумуєтеся?
заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь.
І ще: Господь буде судити народа Свого!

Страшна річ упасти в руки Бога Живого!

Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.

Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.

Ви бо страждали й з ув́язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.

Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.

Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.

Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!

А праведний житиме вірою.
І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.

Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.