Азбука веры » Біблія » Буття » гл.6-7

Буття, Главы 6-7

Толкования

Толкования главы

6:0

6:1

6:2

см.:Втор.14:1;1Ин.3:1;Мф.24:38;

6:3

см.:Деян.7:51;Гал.5:16;1Пет.3:20;

6:4

6:5

см.:Быт.8:21;Мф.15:19;Мк.7:21;

6:6

см.:Чис.23:19;1Цар.15:11;

6:7

6:8

6:9

см.:Сир.44:16;

6:10

6:11

6:12

6:13

см.:2Пет.2:5;

6:14

см.:Евр.11:7;

6:15

6:16

6:17

см.:Пс.28:10;

6:18

6:19

см.:Быт.7:9;

6:20

6:21

6:22

см.:Быт.7:5;

Глава 7

7:0

7:1

см.:1Пет.3:20;

7:2

7:3

7:4

7:5

см.:Быт.6:22;

7:6

7:7

см.:Мф.24:38;Лк.17:27;1Пет.3:20;

7:8

7:9

см.:Быт.6:19;

7:10

7:11

см.:Иов.38:8;Притч.8:29;4Цар.7:2;

7:12

7:13

7:14

7:15

7:16

см.:Быт.6:19-20;

7:17

7:18

7:19

7:20

7:21

7:22

7:23

см.:Прем.10:4;Мф.24:39;

7:24

Украинский (Хоменко)

Языки

Занепад звичаїв 1-4; заповідження кари 5-8; Ной 9-12; споруда ковчегу 13-22

І сталось, як почали люди множитися на землі та народилися в них дочки,

побачили сини Божі людських дочок, що були гарні, та й стали брати їх собі за жінок, хто котру вподобав.

І сказав Господь: "Не перебуватиме дух мій у чоловікові назавжди, бо він також є тіло, й тому віку його буде 120 років."

Були ж того часу велетні на землі – були вони й потім, коли сини Божі жили з дочками людськими, й ці їм родили. То були славетні велети давнини.

Побачив Господь, що людська злоба на землі велика та що всі думки й помисли сердець увесь час тільки злі,

і жалував, що створив людину на землі, тож на серці йому стало важко;

і сказав: "Знищу з лиця землі людину, яку я сотворив: людину, скотину, плазунів і птиць піднебесних, бо каюсь, що створив їх."

Та Ной здобув ласку в очах Господніх.

Ось родовід Ноя. Ной був чоловік праведний і досконалий між сучасниками; він ходив з Богом.

Ной мав трьох синів: Сима, Хама та Яфета.

Але земля зіпсувалася супроти Бога і була переповнена насильства.

Глянув Бог на землю, а ось вона зіпсована, бо кожне тіло занапастило свою путь на землі.

І сказав Бог до Ноя: "Я ухвалив покласти кінець кожному тілу, бо земля переповнена насильством через них. Отож я знищу їх разом із землею.

Зроби собі ковчег із соснового дерева. Зробиш його з переділами й просмолиш його зсередини та ззовні смолою.

Зробиш його так: триста ліктів завдовжки, п'ятдесят завшир і тридцять заввиш.

Дах зробиш у ковчезі й зведеш його на один лікоть вище. Двері в ковчезі зробиш збоку. Збудуєш його поверхами: долішній, середній і верхній.

Оце я наведу потоп вод на землю, щоб вигубити під небом всяке тіло, що в ньому віддих життя. Все, що є на землі, загине.

Але з тобою я зроблю союз. Ти ввійдеш у ковчег, ти, твої сини, твоя жінка й жінки твоїх синів з тобою.

З усього, що живе, з усякого тіла введеш у ковчег подвоє з кожного роду, щоб зберегти їх живими з тобою. Нехай будуть самець і самиця,

З кожного роду птаства, з кожного роду скоту й з кожного роду земних плазунів, по двоє з кожного роду прийдуть до тебе, щоб зберегти їх живими.

Ти ж візьми для себе всяких харчів і збережи їх у себе, щоб ти й вони мали що їсти.

І Ной зробив усе так, як велів йому Бог; саме так і зробив він.

Входження у ковчег 1-16; потоп 17-24

Господь сказав до Ноя: "Увійди ти і вся твоя родина в ковчег, бо тебе одного з цього роду побачив я праведним передо мною.

Зо всякої чистої скотини візьмеш по семеро до себе, самців і самиць, а з нечистої скотини по парі, самця й самицю.

З птаства піднебесного теж по семеро, самців і самиць, щоб зберегти живим насіння по всій землі.

Ще бо сім днів, і я пошлю дощ на землю, сорок днів і сорок ночей, і вигублю з лиця землі всі сотворіння, що їх я створив.

І зробив Ной усе, як велів йому Господь.

Було ж Ноєві шістсот років, як стався потоп на землі.

І ввійшов Ной, сини його, жінка його й жінки синів його з ним у ковчег перед потопом вод.

З чистої скотини і з нечистої скотини, з птаства й зо всього, що повзає по землі,

прийшли до Ноя в ковчег по парі, самець і самиця, як велів Бог Ноєві.

І сталося, по семи днях хлинули води потопу на землю.

На шістсотім році Ноєвого віку, другого місяця, сімнадцятого дня місяця, – цього дня прорвались усі джерела великої безодні й небесні загати розімкнулись,

і лив дощ на землю – сорок днів і сорок ночей.

Того ж самого дня ввійшов Ной і Сим, Хам та Яфет, сини Ноя, його жінка і три жінки його синів з ним у ковчег,

вони – і всякого роду звірі, всякого роду скот, всякого роду земні плазуни, всіляке птаство і все, що має крила.

Увійшло до Ноя в ковчег по парі всякого створіння, в якому віддих життя.

Ті, що ввійшли, були самець і самиця з усякого створіння, як велів йому Бог, і Господь зачинив його.

І був потоп на землі сорок днів; води, прибуваючи, підняли ковчег, і він звишився над землею.

Води ж зростали, і прибуло їх дуже багато на землю, а ковчег носився по верху вод.

І зросли води на землі сильно дуже й укрили всі найвищі гори, що були під небом.

Води піднялись угору на п'ятнадцять ліктів і закрили гори.

Всяке створіння, що рухається на землі загинуло: птаство, скот, звірі, всі плазуни, що повзають на землі, і всі люди.

Все, що має віддих життя в ніздрях та що живе на суші, згинуло.

Ось так вигинуло всяке створіння, що було на землі: люди, скот, плазуни і птаство піднебесне – їх вигублено з землі; остався тільки Ной та й ті, що були з ним у ковчезі.

І панували води на землі сто п'ятдесят днів.