За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок.
І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку.

І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно.

І пожалкував був Господь, що людину створив на землі.
І засмутився Він у серці Своїм.

І промовив Господь: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного.
Бо жалкую, що їх Я вчинив.

Але Ной знайшов милість у Господніх очах.

Це ось оповість про Ноя.
Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях.
Ной з Богом ходив.

І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета.

І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством.

І бачив Бог землю, і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі.

І промовив Господь до Ноя: Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них.
І ось Я винищу їх із землі.

Зроби собі ковчега з дерева ґофер.
З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсередини та ізнадвору.

І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п́ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому.

Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влаштуєш на боці його.
Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні.

А Я ось наведу потоп, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя.
Помре все, що на землі!

І складу Я заповіта Свойого з тобою, і ввійдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки твоїх синів із тобою.

І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою.
Вони будуть самець і самиця.

Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими.

А ти набери собі з кожної їжі, що вона на споживання, і буде для тебе й для них на поживу.

І зробив Ной усе, як звелів йому Бог, так зробив він.

І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.

І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього.
І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,

та й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба!

Принесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.

І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше.
Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба.
І сказали вони: Зроби так, як сказав.

І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі.

І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив.

І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом.
І їли Вони.

І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя?
А він відказав: Ось у наметі.

І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу.
І ось буде син у Сарри, жінки твоєї…
А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.

Авраам же та Сарра старі були, віку похилого.
У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.

І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів́яла, то як станеться розкіш мені?
Таж пан мій старий!

І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась?

Чи для Господа є річ занадто трудна?
На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина.

А Сарра відріклася, говорячи: Не сміялася я, бо боялась.
Але Він відказав: Ні, таки сміялася ти!

І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.

А Господь сказав: Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?

Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!

Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі.
І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього.

І промовив Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,

зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу.

І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем.

І Авраам підійшов та й промовив: Чи погубиш також праведного з нечестивим?

Може є п́ятдесят праведних у цьому місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п́ятидесяти тих праведних, що в ньому є?

Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна Тобі!
Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?

І промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п́ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них.

І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.

Може п́ятдесят тих праведних не матиме п́яти, чи Ти знищиш ціле місто через п́ятьох?
І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п́ять!

І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдеться?
А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока!

І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: Може тридцять там знайдеться?
А Господь відказав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там!

І сказав Авраам: Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться?
А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти!

І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться?
А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох!

І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама.
А Авраам вернувся до свого місця.