І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе.
І говорив із ними суворо, і промовив до них: Звідкіля прибули ви?
А вони відказали: З ханаанського Краю купити їжі.

І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.

І згадав Йосип сни, що про них йому снились були.
І сказав він до них: Ви шпигуни!
Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі.

А вони відказали йому: Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі.

Ми всі сини одного чоловіка, ми правдиві.
Раби твої не були шпигунами!

Він же промовив до них: Ні, бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!

А вони відказали: Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї.
А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема.

І промовив їм Йосип: Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.

Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!

Пошліть з-поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув́язнені.
І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами;
а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!

І він забрав їх під варту на три дні.

А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть.
Я Бога боюся,

якщо ви правдиві.
Один брат ваш буде ув́язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.

А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте.
І вони зробили так.

І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали…
Тому то прийшло це нещастя на нас!

І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали.
А оце й кров його жадається…

А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.

А він відвернувся від них та й заплакав…
І вернувся до них, і говорив із ними.
І взяв від них Симеона, та й зв́язав його на їхніх очах.

А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу.
І їм зроблено так.

І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.

І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його!

І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось воно в мішку моїм!
І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив?

І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи:

Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.

А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами!

Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька.
Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї.

І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.

І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві.
Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі.

І сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку!
І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякались…

І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете?
Усе те на мене!

І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб́єш, коли не приведу його до тебе!
Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе.

А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався…
А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!…