З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: "Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?"

Жінка відповіла змієві: "Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді.

Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: «не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете»."

І сказав змій до жінки: "Ні, напевно не помрете!

Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло."

Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував.

Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси.

Але почули вони луну від Господа Бога, що ходив собі садом під час денної прохолоди, і сховався чоловік із своєю жінкою від Господа Бога серед дерев саду.

Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: "Де ти?"

Той відповів: "Я чув твою луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався."

Він же сказав: "Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, що я наказав тобі не їсти?"

Чоловік відповів: "Жінка, яку ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв."

Тоді Господь Бог сказав до жінки: "Що ти це наробила?" Жінка відповіла: "Змій обманув мене, і я їла."

Отож Господь Бог сказав до змія: "За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж; усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого.

Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп'ястися йому в п'яту."

А жінці сказав: "Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей. І тягти буде тебе до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою."

Адамові ж сказав: "За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого.

Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини.

В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох."

Тоді Адам дав своїй жінці ім'я Ева, бо вона була мати всіх живих.

Та й зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу з шкури і одягнув їх.

І сказав Господь Бог: "Оце чоловік став, як один з нас, знаючи добро і зло. Тож тепер, аби лишень він не простяг своєї руки й не взяв ще й з дерева життя, а з'ївши, не став жити повіки!"

Тому вислав його Господь Бог з Едемського саду порати землю, що з неї був він узятий.

І вигнав він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум'яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

Пастух та рільник 1-16; потомство Каїна 17-22; Ламех та його жінки 23-24; Сет 25-26

Адам спізнав Еву, свою жінку: вона зачала й породила Каїна та й сказала: "Я придбала людину з Господньої ласки."

Потім вродила також брата його Авеля. Авель був вівчар, а Каїн порав землю.

По якомусь часі Каїн приніс Господеві жертву з плодів ріллі.

Та й Авель приніс жертву – з первістків свого дрібного скоту, і то з найгладкіших. І споглянув Господь на Авеля і на його жертву,

на Каїна ж і на його жертву не споглянув. Розсердився Каїн вельми і похмурнів.

І сказав Господь до Каїна: "Чого ти розсердився? Чому похмурнів?

Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні – гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати."

І сказав Каїн до Авеля, свого брата: "Ходімо но в поле." І коли вони були в полі, Каїн напав на Авеля, свого брата, й убив його.

Тоді Господь сказав до Каїна: "Де Авель, брат твій?" Той відповів: "Не знаю. Хіба я сторож брата мого?"

А Господь промовив: "Що ти вчинив? Ось голос крови брата твого кличе до мене з землі.

Тепер же проклятий ти від землі, що відкрила свої уста, щоб прийняти кров брата твого з твоєї руки.

Коли оброблятимеш землю, вона вже більше не дасть тобі свого врожаю. Втікачем і волоцюгою будеш на землі."

І сказав Каїн до Господа: "Кара гріху мого занадто велика, щоб її винести!

Проганяєш оце мене сьогодні з цієї землі, й від лиця твого мушу ховатись і втікачем та волоцюгою маю бути на землі; і перший, хто мене зустріне, вб'є мене."

Тоді Господь сказав до нього: "Якщо хтось уб'є Каїна, то зазнає помсти всемеро." Та й поклав Господь на Каїні знак, щоб не вбивав його той, хто зустріне його.

І відійшов Каїн від лиця Господа й оселився в краю Нод, на схід від Едему.

Каїн спізнав свою жінку, і вона зачала й вродила Еноха; він збудував також місто й назвав це місто іменем свого сина – Енох.

В Еноха ж народився Ірад; Ірад породив Мегуяела; Мегуяел породив Матусаїла; Матусаїл породив Ламеха.

Ламех узяв собі дві жінки: одній було на ім'я Ада, а ім'я другій Цілла.

Ада породила Явала. Він був батько тих, що живуть у шатрах і випасають худобу.

Ім'я брата його Ювал. Цей був батьком усіх гуслярів та дударів.

Цілла ж і собі породила Тувал-Каїна, що кував з міді й заліза всяке знаряддя. Сестра Тувал-Каїна була Наама.

Ламех сказав своїм жінкам: "Адо й Цілло, слухайте мій голос. Жінки Ламехові, зважайте на моє слово; бо я забив чоловіка за мою рану, а дитя (у відплату) за синяк.

Як за Каїна була всемеро помста, то за Ламеха в сімдесят сім разів."

Тоді Адам знову спізнав свою жінку, й вона вродила сина й назвала його Сет, бо, мовляв, Бог дав мені другого нащадка замість Авеля, що його вбив Каїн.

У Сета теж народився син, і він дав йому ім'я Енос. І тоді почали закликати ім'я Господнє.