Азбука веры » Біблія » Буття » гл.35

Буття, Глава 35

Толкования

Толкования главы

35:0

35:1

см.:Быт.28:13;

35:2

см.:Быт.31:19;Еф.4:22;Кол.3:9;

35:3

35:4

см.:Нав.24:26;Суд.9:6;

35:5

см.:Исх.23:27;1Цар.14:15;

35:6

см.:Быт.12:8;Быт.28:19;

35:7

см.:Быт.28:13;

35:8

см.:1Пар.10:12;

35:9

35:10

см.:Быт.32:28;

35:11

см.:Быт.1:28;Быт.17:1:6;

см.:Быт.12:7;

см.:Быт.17:22;

см.:Быт.28:18;

см.:Быт.28:19;

35:16

35:17

см.:1Цар.4:20;

35:18

35:19

см.:Быт.48:7;

35:20

см.:1Мак.13:27;1Цар.10:2;

35:21

см.:Мих.4:8;

35:22

см.:Быт.49:4;

35:23

см.:Быт.46:8;Исх.1:2;

см.:Быт.30:23;

см.:Быт.30:5;

см.:Быт.30:9;

см.:Быт.23:2;Быт.14:13;

35:28

35:29

см.:Быт.25:9;

Украинский (Хоменко)

Языки

Поворот у Бетел 1-15; народження Веніямина і смерть Рахилі 16-20; злочин Рувима 21-26; смерть та похорон Ісаака 27-29

Бог сказав до Якова: "Встань, іди в Бетел та оселися там. Споруди там жертовник Богові, що з'явився тобі, як ти втікав від Ісава, свого брата."

І сказав Яків своєму домові й усім, які були з ним: "Викиньте геть чужих божків, що серед вас: очистітеся і змініть вашу одежу,

та й вставаймо й ходім у Бетел. Там я споруджу жертовник Богові, який вислухав мене в час горя мого, і він був зо мною в дорозі, що нею я йшов."

Вони й віддали Яковові всіх божків чужих, що їх мали, і сережки, які були в їхніх вухах, а він закопав їх під дубом, що був коло Сихему.

Тоді вирушили вони в дорогу, а великий острах Божий був на містах, які були довкруги них; тому й не гналися за синами Якова.

Отож прийшов Яків у Луз, що в Ханаан-краю, себто в Бетел, він і всі люди, що були з ним.

Там поставив він жертовник і назвав це місце Бетел, бо там з'явився йому Бог, як він утікав від свого брата.

Тоді померла Девора, мамка Ревеки, і поховали її нижче Бетелу, під дубом, який названо "Дуб плачу".

Бог з'явився Яковові знову, коли він повернувся з Паддам-Араму, і благословив його.

І сказав Бог йому: "Ім'я твоє – Яків, та не будуть більше звати тебе Яків. Ні, Ізраїль буде твоє ім'я." І дав йому ім'я Ізраїль.

Далі Бог сказав до нього: "Я – Бог всемогутній! Будь плідний і розмножуйся! Народ, багато народів постане з тебе. Навіть царі вийдуть із твоїх стегон.

Землю ж, що її я був дав Авраамові та Ісаакові, тобі її дам; і твоєму потомству дам я цю землю."

І зник Бог з того місця, де говорив з ним.

На цьому місці, на якому він говорив з ним, поставив Яків стовпа й вилив на нього вина в жертву та налляв на нього олії.

І назвав Яків це місце, де говорив з ним Бог, Бет-Ел.

Вирушили ж вони з Бетелу, і до Ефрати був ще добрий шмат дороги, коли Рахиль злягла, мавши тяжкі роди.

Під час отих важких пологів каже їй повитуха: "Не бійся, це в тебе син."

При відході ж душі, бо вона вмирала, ще дала йому ім'я Беноні: але батько назвав його Веніямин.

Та й померла Рахиль і поховали її при шляху до Ефрати, себто Вифлеєму.

Над її гробом поставив Яків стовпа, який є на гробі Рахилі й по нинішній день.

Тоді рушив Ізраїль далі й нап'яв свій намет по той бік Магдал-Едера.

Коли ж Ізраїль проживав у цій країні, пішов Рувим та й ліг з Білгою, наложницею свого батька. І довідався про це Ізраїль. – У Якова ж було дванадцять синів.

Сини Лії: Рувим – первородний Якова, Симеон, Леві, Юда, Іссахар та Завулон.

Сини ж Рахилі: Йосиф та Веніямин.

А сини Білги, служниці Рахилі: Дан і Нафталі.

Сини ж Зілпи, служниці Лії: Гад і Ашер. Це ж сини Якова, які народилися в нього в Паддан-Арамі.

Отож Яків прибув до Ісаака, свого батька, в Мамре в Кіріят-Арбу, себто в Хеврон, де проживав був Авраам та Ісаак.

Було ж днів Ісаакові – сто вісімдесят років.

І переставився Ісаак, умер і приєднався до свого роду, старий, нажившися на світі. Та й поховали його Ісав і Яків, його сини.