І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї.
І сказала Рахіль до Лії: Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!

А та відказала їй: Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка?
І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?
І сказала Рахіль: Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!

І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого.
І лежав він із нею ночі тієї.

І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п́ятого сина.

І промовила Лія: Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові.
І назвала ймення йому: Іссахар.

І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.

І промовила Лія: Обдарував мене Бог добрим подарунком, цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів.
І назвала ймення йому: Завулон.

А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.

І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.

І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: Бог забрав мою ганьбу!

І назвала ймення йому: Йосип, кажучи: Додасть Господь мені іншого сина!

І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого.

Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі.

І промовив до нього Лаван: Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе.

І далі казав: Признач собі заплату від мене, і я дам.

А той відказав: Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.

Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе.
А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?

І сказав Лаван: Що ж я тобі дам?
А Яків промовив: Не давай мені нічого.
Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.

Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, і це буде заплата мені.

І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе.
Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, крадене воно в мене.

А Лаван відказав: Так, нехай буде за словом твоїм!

І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.

І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом.
А Яків пас позосталу Лаванову отару.

І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.

І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити.
І вони злучувалися, як приходили пити.

І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.

І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана.
І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.

І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.

А як отара слаба була, то не клав.
І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше Якову.

І дуже-дуже зможнів той чоловік.
І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.

І сказав Бог до Якова: Уставай, вийди до Бет-Елу, і там осядься, і зроби там жертівника Богові, що явився тобі, як ти втікав був перед Ісавом, братом своїм.

І сказав Яків до дому свого, до всіх, хто був із ним: Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся, і змініть свою одіж.

І встаньмо, і підім до Бет-Елу, і зроблю я там жертівника Богові, що відповів мені в день мого утиску, і був зо мною в дорозі, якою ходив я.

І вони віддали Якову всіх чужинних богів, що були в їх руках, і сережки, що в їхніх ушах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом.

І вирушили вони.
І великий жах обгорнув ті міста, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова.

І прибув Яків до Лузу, що в землі ханаанській, цебто до Бет-Елу, він і ввесь народ, що був з ним.

І збудував він там жертівника, та й назвав те місце: Ел Бет-Ел, бо там явився йому Бог, коли він утікав перед своїм братом.

І вмерла Девора, мамка Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав ім́я йому: Аллон-Бахут.

І ще явився Бог до Якова, коли він прийшов був із Падану арамейського, і поблагословив його.

І сказав йому Бог: Ім́я твоє Яків.
Не буде вже кликатися ім́я твоє Яків, але Ізраїль буде ім́я твоє.
І назвав ім́я йому: Ізраїль.

І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній!
Плодися й розмножуйся, народ і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть із стегон твоїх.

А той Край, що я дав його Авраамові та Ісакові, дам його тобі, і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край.

І вознісся Бог з-понад нього в місці, де з ним говорив.

І поставив Яків пам́ятника на тому місці, де Він говорив з ним, пам́ятника кам́яного, і вилив на нього винне лиття, і полив його оливою.

І назвав Яків ім́я місцю, що там говорив із ним Бог: Бет-Ел.

І він рушив із Бет-Елу.
І була ще ківра землі до Ефрати, а Рахіль породила, і були важкі її пологи.

І сталося, коли важкі були її пологи, то сказала їй баба-сповитуха: Не бійся, бо й це тобі син.

І сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім́я йому: Бен-Оні, а його батько назвав його: Веніямин.

І вмерла Рахіль, і була похована на дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм.

І поставив Яків пам́ятника на гробі її, це надгробний пам́ятник Рахілі аж до сьогодні.

І рушив Ізраїль, і розтягнув намета свого далі до Міґдал-Едеру.

І сталося, коли Ізраїль перебував у тім краї, то Рувим пішов і ліг із Білгою, наложницею батька свого.
І почув Ізраїль, і було це злим йому.
А в Якова було дванадцятеро синів.

Сини Ліїні: перворідний Якова Рувим, і Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Завулон.

Сини Рахілині: Йосип і Веніямин.

А сини Білги, невільниці Рахілиної: Дан і Нефталим.

А сини Зілпи, невільниці Ліїної: Ґад і Асир.
Оце сини Якова, що йому народжено в Падані арамейському.

І прибув Яків до Ісака, свого батька, до Мамре, до Кир́ят-Арби, цебто Хеврону, що там жив Авраам та Ісак.

І були Ісакові дні сто літ і вісімдесят літ.

І впокоївся Ісак та й помер, і прилучився до своєї рідні, старий та нажившись.
І поховали його Ісав та Яків, сини його.