Азбука веры » Біблія » Буття » гл.29

Буття, Глава 29

Толкования

Толкования главы

29:1

29:2

29:3

29:4

29:5

29:6

29:7

29:8

29:9

29:10

29:11

29:12

29:13

см.:Быт.33:4;Быт.45:14;

29:14

см.:Суд.9:2;2Цар.5:1;2Цар.19:12;

29:15

29:16

29:17

29:18

29:19

29:20

см.:Ос.12:12;

29:21

29:22

29:23

29:24

29:25

29:26

29:27

29:28

29:29

29:30

29:31

29:32

см.:Быт.35:23;

29:33

29:34

29:35

см.:Мф.1:2;

Украинский (Огієнко)

Языки

І зібрався Яків, і пішов до краю синів Кедему.

І побачив, аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада.
А на отворі криниці лежав великий камінь.

І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.

І сказав до пастухів Яків: Браття мої, звідкіля ви?
А ті відказали: Ми з Харану.

І сказав їм: Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового?
І відказали: Знаємо.

І сказав їм: Чи гаразд із ним?
І відказали: Гаразд.
А ось Рахіль, дочка його, приходить з отарою.

І сказав: Тож іще багато дня, не час зганяти худобу.
Напійте отару, та йдіть пасіть.

А вони відказали: Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, тоді понапуваємо отару.

Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.

І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.

І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав…

І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки.
А та побігла, і розповіла батькові своєму…

І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому.
А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.

І промовив до нього Лаван: Поправді, ти кість моя й тіло моє!
І сидів він із ним місяць часу.

І сказав Лаван до Якова: Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даремно?
Скажи ж мені, яка плата тобі?

А в Лавана було дві дочки: ім́я старшій Лія, а ім́я молодшій Рахіль.

Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.

І покохав Яків Рахіль, та й сказав: Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою.

І промовив Лаван: Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові.
Сиди ж зо мною!

І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.

І сказав Яків Лаванові: Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду!

І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.

І сталося ввечері, і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її.
І Яків із нею зійшовся.

А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.

А вранці виявилося, що то була Лія!
І промовив Яків до Лавана: Що це ти вчинив мені?
Хіба не за Рахіль працював я в тебе?
Нащо ж обманив ти мене?

А Лаван відказав: У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.

Виповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ других.

І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї.
І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.

І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.

І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію.
І працював у нього ще сім літ других.

І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна.

І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім́я йому: Рувим, бо сказала була: Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!

І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього.
І назвала ймення йому: Симеон.

І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому.
Тому й назвала ім́я йому: Левій.

І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тим разом я буду хвалити Господа!
Тому назвала ім́я йому: Юда.
Та й перестала роджати.