Бажання Ісаака 1-4; підступ Ревеки 5-10; згода Якова 11-17; хитрощі 18-29; викриття лукавства 30-40; Яків задумує втечу 41-45; мішане подружжя Ісава 46

Як постарівся Ісаак та вже й зір його притупився, недобачав, то покликав він Ісава, свого старшого сина та й каже йому: "Сину мій!" Той відповів: "Тут я."

А він каже: "Оце я старий, не знаю дня моєї смерти.

Візьми твоє знаряддя, твій сагайдак і твій лук, та й піди в поле й піймай для мене дичину,

та й зготуй мені смачну страву, так, як я люблю, і принеси мені; нехай я з'їм, щоб за те благословила тебе моя душа перед смертю."

Ревека ж чула, як Ісаак говорив до Ісава, свого сина. І вийшов Ісав у поле вполювати дичину для батька.

Тоді Ревека й каже до Якова, сина свого так: "Оце чула я, як твій батько говорив до Ісава, твого брата:

"Принеси мені дичини і зготуй для мене смачну страву: нехай я з'їм і благословлю тебе перед Господом, заки ще помру".

Тепер же мій сину послухай мене, що я тобі наказую.

Піди но в отару і принеси мені звідти двоє козенят гарненьких, а я зготую з них смачну страву для твого батька, як він любить.

Тоді внесеш її твоєму батькові, щоб він її з'їв і щоб благословив тебе перед своєю смертю."

Але Яків каже до Ревеки, своєї матері: "Таж Ісав, мій брат, мужчина волохатий, а я гладенький.

Ануж мій батько помацає мене, і в його очах я буду як той, що глузує з нього, і так я наведу на себе прокляття, а не благословення."

Тоді каже до нього його мати: "На мені буде твоє прокляття, мій сину! Ти слухай тільки мене та піди і принеси мені (козенят)."

Пішов же він, узяв їх і приніс своїй матері; а вона зготувала смачну страву, як любив його батько.

І взяла Ревека щонайдорожчу одежу Ісава, свого старшого сина, що була в неї дома, і одягла в неї Якова, свого молодшого сина,

а кізлячими шкірами обгорнула його руки і гладеньке тіло в нього на шиї.

Тоді дала вона в руки Яковові, своєму синові, смачну страву і хліба, що зготувала.

Він же пішов до свого батька й каже: "Тату мій!" А цей відізвався: "Я тут! Хто ти мій сину?"

Тоді Яків каже до свого батька: "Я – Ісав, твій первісток. Я зробив так, як ти мені велів. Підведись, прошу, сядь та з'їж моєї дичини, щоб твоя душа благословила мене."

А Ісаак каже до свого сина: "Як же ж хутко ти це знайшов, мій сину!" Той відповів: "Бо Господь, Бог твій, наслав мені."

На це Ісаак до Якова: "Підійди лишень до мене, нехай обмацаю тебе, мій сину, чи ти справді мій син Ісав, чи ні?"

І підійшов Яків до Ісаака, свого батька, а він обмацав його й каже: "Голос – голос Якова, руки ж – руки Ісава."

Однак не впізнав його, бо руки його були, як руки в Ісава, брата його, волохаті, тож і благословив його.

По тому спитав: "Чи ти справді мій син Ісав?" А цей відповів: "Я!"

Той же сказав: "Подай мені, нехай з'їм я дичини мого сина, щоб моя душа благословила тебе." І подав йому, й він з'їв; приніс йому й вина, й він випив.

Тоді каже до нього Ісаак, його батько: "Підійди лишень та поцілуй мене, мій сину!"

Він же підійшов і поцілував його. І занюхав Ісаак запах його одежі й поблагословив його та й сказав: "Ось запах сина мого, неначе запах поля, що Господь благословив його.

Дай же, тобі, Боже, росу з неба й родючу землю. Та ще й пшениці й вина подостатком!

Нехай народи тобі служать і племена приклоняться перед тобою. Будь володарем над братами твоїми, й сини матері твоєї нехай приклоняться перед тобою. Проклятий хай буде, хто тебе проклинає, а благословен, хто тебе благословляє!"

Та сталось, як Ісаак скінчив благословляти Якова і Яків щойно вийшов від Ісаака, свого батька, прийшов Ісав, брат його, з полювання.

Він теж зготував смачну страву, приніс її до свого батька й каже до нього: "Хай тато підведуться і з'їдять дичини свого сина, щоб душа їх благословила мене."

Тоді Ісаак, його батько, спитав: "Хто ти?" Він же відповів: "Я – син твій, твій первісток, Ісав."

Ужахнувся Ісаак жахом великим та й питає: "А хто ж той, що піймав дичину, приніс мені, й я з'їв спокійно все, заки ти прийшов, і я поблагословив його, так він благословенний і буде?"

Коли Ісав почув слова свого батька, скрикнув він великим і жалісним голосом та сказав до батька свого: "Благослови мене, мене також, мій тату!"

А той мовив: "Прийшов твій брат підступно й узяв твоє благословення."

Ісав і каже: "Хіба не названо його Яків; він бо два рази вже обійшов мене! Забрав моє первородство, а ось тепер узяв моє благословення?"

На це відозвавсь Ісаак, кажучи до Ісава: "Я, бачиш, його поставив володарем над тобою і всіх його братів дав йому за слуг; хлібом і вином забезпечив його. Що ж, отже, мій сину, можу я для тебе зробити?"

Тоді Ісав каже до свого батька: "Хіба одне благословення в тебе, тату? Благослови й мене, мій батьку!" Та й заридав Ісав уголос.

Тут батько його, Ісаак відповів йому, кажучи: "Без родючої землі буде твоя оселя, і без роси, що падає з неба.

Ти житимеш з меча твого і будеш на послугах у твого брата. Але станеться, що звільнишся, скинеш ярмо з свого карку."

Та й зненавидів Ісав Якова за благословення, що ним благословив його батько його, і сказав собі Ісав у серці: "Прийдуть дні плачу по моєму батькові, тоді уб'ю Якова, брата свого."

І переказано Ревеці слова Ісава, старшого її сина, і вона послала покликати Якова, свого молодшого сина, і сказала йому: "Он Ісав, твій брат, заповзявся помститися на тобі й забити тебе.

Послухай же тепер мене, мій сину, і вставай та й утікай до Лавана, мого брата, в Харан.

Ти поживеш з ним якийсь час, поки не промине лють твого брата,

поки не пройде гнів брата твого на тебе й він не забуде, що ти йому вдіяв; тоді я пошлю, щоб тебе забрати звідтіля. Як же ж то мені втратити вас обидвох разом в один день? "

А до Ісаака сказала Ревека: "Життя мені набридло через дочок хеттитських. Коли ще Яків візьме собі жінку з хеттитських дочок, як оці, з дочок цього краю, то навіщо ж мені жити?"