Якщо фараон вам скаже: Дайте якийсь про себе чудесний знак, тоді ти промов до Арона: Візьми твою палицю та й кинь перед фараоном, нехай стане гадюкою.

Прийшли Мойсей та Арон до фараона й вчинили так, як сказав Господь. Кинув Арон свій костур перед фараоном і перед його слугами, і став він гадюкою.

Та фараон теж скликав мудреців і чарівників, і вони, чаклуни єгипетські, зробили те саме своїми чарами.

Кожен кинув свою палицю, і палиці стали гадюками; та палиця Аронова пожерла їхні палиці.

Але серце фараонове затвердло, і він не послухав їх, як і передсказав був Господь.

Сказав Господь Мойсеєві: Закам'яніло серце фараона; не схотів відпустити народу.

Іди до фараона завтра вранці, і саме як виходитиме на води, виступиш йому назустріч на березі річки, з палицею, що сталась гадюкою, в руці твоїй.

І промов до нього: Господь, Бог євреїв, послав мене до тебе сказати: Відпусти народ мій, щоб мені послужив у пустині; та ось ти не послухався й досі.

Тому каже Господь: Ось, із чого пізнаєш, що я Господь: ось вдарю палицею, що в мене в руці, по воді в річці, і вона візьметься кров'ю.

І риба, що в річці, вигине, і засмердиться ріка, і єгиптяни гидуватимуть пити воду з річки.

І сказав Господь Мойсеєві: Скажи Аронові: Візьми палицю твою і простягни руку твою на єгипетські води: на їхні ріки, на їхні рови, на їхні стави, на всі їхні водоймища, щоб узялися кров'ю; і буде кров по всій землі Єгипетській, навіть у дерев'яних та кам'яних посудинах.

Вчинили Мойсей та Арон так, як велів їм Господь; і підняв він палицю і вдарив по воді в річці перед фараоном і перед його слугами; і перемінилась уся вода в річці в кров.

Риба в річці вигинула, і засмерділася ріка, і не могли єгиптяни пити води з річки; кров була по всій землі Єгипетській.

Але і чаклуни єгипетські теж зробили таке своїми чарами; і серце фараонове затвердло, і не послухав їх, як і передсказав був Господь.

Повернувся фараон, увійшов до палати, і було йому й це байдуже.

Всі єгиптяни стали копати понад рікою, шукаючи води до пиття, бо не могли пити води з річки.

Минуло сім днів, як ударив Господь по річці.

Господь сказав Мойсеєві: Піди до фараона та промов до нього: Так каже Господь: Відпусти народ мій, щоб послужив мені.

Коли ж затнешся не відпустити, ось я поб'ю ввесь край твій жабами.

І закишить річка жабами, і повилазять вони і поналазять у палати твої, і в спальню твою, і на ліжко твоє, і в будинки слуг твоїх, і цілого твого народу, і в печі твої, і в діжі твої.

Навіть на тебе самого і на людей твоїх і на слуг твоїх лізтимуть жаби.

Друга кара: жаби 1-11; третя кара: комарі 12-15; четверта кара: песі мухи 16-28

Господь сказав Мойсеєві: Скажи Аронові: Простягни руку твою з палицею твоєю на ріки, на рови, і на стави, і наведи жаби на Єгипетську землю.

І простяг Арон руку свою на єгипетські води і понаводив жаб, і вкрили жаби землю Єгипетську.

Але й чаклуни зробили таке саме своїми чарами й понаводили жаб на Єгипетську землю.

Тоді прикликав фараон Мойсея та Арона і каже: Моліть Господа, щоб прогнав жаб від мене і від моїх людей, і я відпущу народ принести жертву (Господеві).

І відповів Мойсей фараонові: Вкажи мені ясно, коли маю молитися за тебе і за слуг твоїх і за людей твоїх, щоб зникли жаби від тебе і по твоїх будинках, та щоб тільки в ріці зостались?

А він сказав Узавтра. Відповів Мойсей: Буде по твоєму бажанню, щоб ти взнав, що немає іншого, як Господь, Бог наш.

Щезнуть від тебе жаби і по твоїх будинках, і від слуг твоїх, і від народу твого, тільки в річці зостануться.

Вийшли Мойсей і Арон від фараона. І став Мойсей благати Господа за сказане про жаби, що ним поклявся фараонові.

І зробив Господь по слову Мойсея; і поздихали жаби по домах, по дворах і по полях.

Загрібали їх величезними купами, аж земля від них засмерділась.

Але як тільки побачив фараон, що полегшало, то закам'яніло його серце, і не слухався Мойсея і Арона, як і перед сказав Господь.

Господь казав Мойсеєві: Скажи Аронові, щоб підніс свою палицю та вдарив порох землі, і зробиться він комарями по всій землі Єгипетській.

Так і вчинили вони. І простяг Арон руку свою з палицею і вдарив порох землі, і налетіла комашня на людей і на худобу; увесь порох землі взявся комарями по всій землі Єгипетській.

Чаклуни намагалися зробити те саме, вивести своїми чарами комарів, та не змогли. І насіли комарі на людей і на худобу.

Тоді чаклуни промовили до фараона: Це перст-палець Божий. Та закам'яніло серце фараона і не послухав їх, як і передсказав був Господь.

Сказав Господь Мойсеєві: Встань рано вранці і стань перед фараоном саме тоді, як він виходитиме на воду, і промов до нього: Ось що каже Господь: Відпусти народ мій, щоб послужив мені в пустині.

Бо як не схочеш відпустити народ мій, то я пошлю на тебе, на твоїх слуг, на твій народ і на твої палати песі мухи. І доми єгиптян, а навіть земля, на якій живете, будуть повні мух.

Я зроблю того дня виняток для Гошен-землі, де живе мій народ, і там не буде мух, щоб зрозумів ти, що я Господь серед землі.

Я встановлю різницю між моїм народом і твоїм народом; завтра буде цей знак.

Так і зробив Господь. І налетіли мухи великими роями у фараонові палати і в будинки слуг його; і в цілу Єгипетську землю; і тяжко потерпіла земля від мух.

Покликав фараон Мойсея та Арона й каже: Ідіть, принесіть жертву Богу вашому в землі цій.

А Мойсей відповів: Не годиться так робити; бо ми маємо приносити Господу, Богу нашому, жертви, що ними гидують єгиптяни; як же ми могли б принести у них перед очима мерзотні для них жертви? Вони вкаменували б нас.

За три дні ходи маємо піти в пустиню, щоб принести жертву Господу, Богу нашому, як він велів нам.

Відповів фараон: Я відпущу вас принести жертву Господеві, Богу вашому, в пустині; тільки, глядіть, не віддаляйтесь. Та помоліться за мене.

І сказав Мойсей: Оце я йду від тебе і помолюсь до Господа. Завтра вранці мухи зникнуть від фараона, від його слуг і від його народу; та нехай фараон не глузує собі більше, не відпускаючи народу принести жертву Господеві.

Вийшов Мойсей від фараона й помолився Господеві.

Зробив Господь по слову Мойсея, і щезли мухи від фараона, і від слуг його, і від народу його: не зосталось ні однієї.

Та серце фараона затвердло й цього разу, і не відпустив народу.

П'ята кара: мор 1-7; шоста кара: чиряки 8-12; сьома кара: град 13-35

Сказав Господь Мойсеєві: Піди до фараона і скажи йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти народ мій, щоб послужив мені;

бо, як не схочеш відпустити людей моїх і далі задержуватимеш їх,

то рука Господня вдарить вельми тяжким мором на твою скотину на полях, на коней, на ослів, на верблюдів, на волів і на овець.

Та Господь розрізнить ізраїльський скот від скоту єгипетського: зо всього, що належить синам Ізраїля, ніщо не згине.

І призначив Господь реченець, кажучи: Узавтра Господь виконає на землі це слово.

Другого дня Господь сповнив слово, й згинув увесь єгипетський скот; між скотом же синів Ізраїля не впало ні одне.

Послав фараон (довідатись), та ось між скотом синів Ізраїля не впало ані однісіньке. Та закам'яніло серце фараона і не відпустив людей.

Господь сказав Мойсеєві й Аронові: Понабирайте собі повні жмені сажі з печі, й нехай Мойсей сипле нею перед фараоном проти неба.

І вона стане тонким пилом по всій землі Єгипетській, і по всій землі Єгипетській на людях і на скотині понариває чиряки, що зопукляться гноїстими пухирями.

Набравши сажі з печі, стали вони перед фараоном, і сипнув нею Мойсей проти неба, і понаривали чиряки на людях і скоті та прорвались гнійними пухирями.

Чаклуни ж не могли з'явитись перед Мойсеем через чиряки; бо обкинуло чиряками і чаклунів і всіх єгиптян.

І закам'янив Господь серце у фараона, і він не послухав їх, як і передсказав був Господь Мойсеєві.

Господь сказав Мойсеєві: Встань рано-вранці та й ставсь перед фараоном і скажи йому: Так каже Господь, Бог євреїв: Відпусти народ мій, щоб послужив мені.

Бо цього разу пошлю всі мої кари на тебе, на слуг твоїх і на народ твій, щоб ти пізнав, що нема нікого, як я, на всій землі.

Бо вже тепер простягти б тільки руку мою, щоб вдарити тебе й народ твій мором, так і щез би ти з землі.

Та тільки на те й пощадив я тебе, щоб показати тобі потугу мою, і щоб ім'я моє проповідувано по всій землі.

Чи ж іще виноситимешся над моїм народом і не відпустиш його?

Ось узавтра в цю пору я спущу страшний град, якого ще в Єгипті не було з того дня, як він постав, аж посьогодні.

Тож скоренько пошли захистити твій скот і все, що в тебе в полі; бо на всяку людину та скотину, що знайдеться на дворі й не повернеться до дому, вдарить град, і воно погибне.

Хто зо слуг фараонових злякався слова Господнього, той звелів своїм рабам утікати зо скотом під піддашшя.

А хто не взяв собі до серця слова Господнього, той лишив рабів своїх і скот на полі.

Господь сказав Мойсеєві: Простягни руку свою до неба, і нехай гряне град по всій землі Єгипетській, і на людей і на скот, і на всяку польову рослину в Єгипетській землі.

Простяг Мойсей палицю свою до неба, і спустив Господь громи та град, і впав огонь на землю, і сипав Господь градом по землі Єгипетській.

І вдарив град з блискавицями такий страшенний, що не було такого в цілім Єгипті з того часу, як люди замешкали в ньому.

І побив град по всій землі Єгипетській усе, що було в полі, людину й скотину, і всю польову рослинність побив град, і всі дерева на полях град потрощив.

Тільки в Гошен-землі, де проживали сини Ізраїля, не було граду.

І послав фараон по Мойсея та Арона і промовив до них: Цим разом я згрішив; Господь правий, я ж і народ мій винні.

Моліться до Господа; досить уже тієї страшної громовиці й градобою, я відпущу вас, не мусите вже довше зоставатись.

І відказав йому Мойсей: Як тільки вийду з міста, здійму руки мої до Господа, і вщухне громовиця, і град перестане бити, щоб ти зрозумів, що Господня є земля.

Та знаю, що ні ти, ні слуги двірські твої, не боїтесь ще Господа Бога.

Льон і ячмінь були побиті, бо ячмінь колосився, а льон був у цвіті.

Пшениця ж і жито не були побиті, бо ще не посходили.

Вийшов Мойсей від фараона з міста й зняв руки свої до Господа; і вщухли громи та градобій, і дощова злива над землею.

Як же побачив фараон, що перестали і злива, і град, і громи, взяв і далі грішити, і закаменив своє серце, він і слуги його.

І стало твердим серце у фараона, і не відпустив він синів Ізраїля, як і був передсказав Господь Мойсеєві.

Восьма кара: сарана 1-20; дев'ята кара: тьма 21-29

Господь сказав Мойсеєві: Піди до фараона; я бо закаменив серце його і його слуг, щоб виконати оці мої знаки посеред них,

щоб ти оповів це синам і внукам твоїм, що я зробив з єгиптянами і які знаки створив посеред них, щоб ви знали, що я - Господь.

Прийшли Мойсей та Арон до фараона та й промовили до нього: Так говорить Господь, Бог євреїв: Доки відмовлятимешся покоритися мені? Відпусти мій народ, щоб послужив мені;

бо як не схочеш відпустити народу мого, то ось завтра наведу я сарану на край твій.

І вкриє вона лице землі так, що землі не стане видко, і поїсть останок того, що заціліло у вас ще від граду, та огризе всяке дерево, що росте на ваших полях.

Вона наповнить будинки твої, і будинки усіх слуг твоїх, і будинки всіх єгиптян; такого ще не бачили ні батьки, ні предки твої з того часу, як вони зайняли цю землю й по цей день. Та й обернувшись він вийшов від фараона.

І промовили слуги фараона до нього: Докіль цей наворожуватиме на нас нещастя? Відпусти геть цих людей послужити Господеві, Богу їх. Чи й досі ти не помітив, що Єгипет погибає?

І завернули Мойсея та Арона до фараона, а він каже їм: Ідіть, принесіть службу Господеві, Богу вашому. А хто ж це хоче йти?

Відповів Мойсей: З юнаками та старими нашими підемо, з синами і дочками нашими, з вівцями й волами нашими підемо; бо то свято Господнє для нас.

І сказав до них: Нехай Господь буде так з вами, якщо я відпущу вас і приналежне вам! Глядіть, бо щось лихе ви замишляєте собі.

Ні! Не бути цьому! Ідіть собі ви, чоловіки, та й послужіть Господеві, цього ж бо якраз самі домагаєтесь. Та й вигнали їх з-перед фараона.

Сказав Господь Мойсеєві: Простягни руку твою над Єгипетською землею, і налетить сарана на Єгипетську землю й пожере всю траву в краю, усе те, що заціліло від граду.

І простяг Мойсей палицю свою над Єгипетською землею. Господь же навів на країну східній вітер увесь той день і всю ніч; а надранком нагнав східній вітер сарану,

що налетіла на всю землю Єгипетську; вона спустилася скрізь у Єгипті тьмою тьменною. Ніколи раніше не було такої сарани, та й потім ніколи не буде.

І вкрила лице всієї землі , аж земля почорніла; і пожерла вона всю зелень польову і плоди дерев, що заціліли; не зосталось нічогісінько зеленого на дереві, ані на кущі в полі по всій Єгипетській землі.

Метнувсь фараон покликати Мойсея та Арона та й сказав: Згрішив я перед Господом, Богом вашим, та й перед вами.

І оце, благаю, простіть мені ще цей раз мій гріх і помоліться Господу, Богу вашому, щоб відвернув від мене тільки оцю смерть.

То і вийшов Мойсей від фараона та й став молитись Господеві.

І навів Господь вітер західній, такий сильний, що зняв сарану вгору та кинув у Червоне море; не зосталось ні однісінької в цілім краю Єгипетськім.

Та Господь окаменив серце фараонове, і не відпустив він синів Ізраїля.

Господь сказав Мойсеєві: Простягни руку твою до неба, і постане так густа темрява над Єгипетською землею, що її можна б дотикатися.

Простяг Мойсей руку свою до неба, і постала густа темрява по всій Єгипетській землі аж на три дні.

І не бачив один одного, і ніхто не міг рухнутися з місця свого протягом трьох днів; в оселях же синів Ізраїля було світло.

Тоді прикликав фараон Мойсея та й каже: Ідіть служити Господеві, тільки отари та череди ваші нехай зостануться, челядь же ваша нехай (теж) іде з вами.

Сказав Мойсей: Ти сам мусиш дати нам у руки жертви й приноси, щоб ми могли принести їх Господеві, Богу нашому.

Наша скотина теж піде з нами, не залишиться ні копита; бо з неї братимемо на службу Господеві, Богу нашому; бо ми й самі не знаємо, чим служитимемо Господеві, аж покіль не прийдемо туди.

Але закаменив Господь серце фараонове, і не схотів він відпустити їх.

І сказав йому фараон: Геть від мене! Та бережись, щоб не з'являвсь більш передо мною, бо того дня, коли побачиш моє лице, смерть тобі!

Мойсей відповів: Правду сказав ти: вже не бачитиму лиця твого.

Загроза десятої кари 1-10

Господь сказав Мойсеєві: Ще одну тільки кару наведу на фараона й на Єгипет. А тоді вже він відпустить вас звідси; не лише відпустить вас усіх, але навіть прожене вас силою звідсіль.

Тож накажи людям, щоб кожен чоловік від сусіда свого і кожна жінка від сусідки своєї визичили собі посуд срібний і посуд золотий.

Господь же дав народові ласку в очах єгиптян. Та й Мойсей самий був людина визначна в Єгипетській землі, в повазі у фараона та в народі.

І сказав Мойсей: Так говорить Господь: Опівночі я пройду почерез Єгипет,

і помре всякий первісток у землі Єгипетській, від первенця фараона, що сидить на троні, аж до первенця рабині за жорнами, і всяке первородне у скотини.

І буде ридання велике по всій землі Єгипетській, якого не було ще ніколи і не буде.

Ні на одного ж із синів Ізраїля ні собака не гавкне, ні на людину, ні на скотину, щоб знали ви, що Господь кладе різницю між єгиптянами і між синами Ізраїля.

І прийдуть усі ці твої слуги до мене, та й впадуть ниць передо мною, кажучи: Виходь ти сам і всі люди, що при тобі. І тоді я вийду. Та й вийшов від фараона, палаючи гнівом.

І сказав Господь Мойсеєві: Не слухає вас фараон, щоб я намножив більше чудес у землі Єгипетській.

Мойсей же та Арон зробили всі ті чудеса перед фараоном, та закаменив Господь серце фараонове, і не відпустив синів Ізраїля з землі своєї.

Закон про пасху 1-14; про опрісноки 15-28; смерть первенців 29-33; вихід з Єгипту 34-42; пасха чужинців 43-51

І наказав Господь Мойсеєві та Аронові в землі Єгипетській:

Місяць цей нехай буде вам початком місяців, перший нехай буде він вам між місяцями року.

Промовте до всієї ізраїльської громади так: Десятого дня цього місяця візьміть собі кожен для своєї сім'ї ягня: одне на хату.

Коли ж сім'я буде замала на (ціле) ягня, нехай разом з найближчим у межу сусідом візьме ягня по лічбі душ; розрахуйте, щоб ягняти було досить для кожного, хто скільки зможе з'їсти.

Ягня ж нехай вам буде без вади, самчик, одноліток; можете взяти його з баранців або з козенят.

І держатимете його до чотирнадцятого дня цього місяця, і тоді нехай уся громада синів Ізраїля разом заріже його надвечір.

І нехай візьмуть крови й помажуть нею одвірки і наддвірок у домах, де їстимуть його.

Нехай їдять м'ясо тієї самої ночі; спеченим на вогні нехай їдять його, з опрісноками та з гіркими зелами.

Не їжте ніякої сировини, ні звареного в воді, а тільки жарене на вогні, і з головою його і з ногами та з нутрощами.

І не зоставлятимете нічого до ранку; що ж з нього зосталось би до ранку, спалите на вогні.

А їстимете його ось так: стегна ваші попідперізувані, обув'я ваше на ногах ваших, і костури ваші в руках у вас; і їстимете похапки: пасха то Господня.

Тієї ночі перейду по землі Єгипетській і уб'ю всякого первенця в землі Єгипетській, від людини до скотини, і над усіми богами єгипетськими вчиню суд; я - Господь.

Кров буде вам знаком по домах, де будете, і як побачу кров, мину вас, і не впаде на вас ніяка смертна язва, як каратиму Єгипетську землю.

І стане вам цей день на спомин, і ви святкуватимете його як свято Господнє; як установу вічну для всіх ваших родів святкуватимете його.

Сім днів їстимете опрісноки; вже першого дня повиносите геть закваску із хат ваших; бо кожен, хто, від першого дня до сьомого, їстиме квашений хліб, той викоріниться з-поміж Ізраїля.

Першого дня відбудуться в вас святі збори, і сьомого дня будуть святі сходини. Нічого в ті дні не робитимете; тільки що треба з'їсти кожному, те одне можете зготувати.

Додержуйтесь приписів опрісноків, бо в той день виведу я полки ваші з землі Єгипетської; тим і шануватимете цей день із роду в рід як установу вічну.

З вечора чотирнадцятого дня першого місяця їстимете опрісноки до вечора двадцять першого дня цього місяця.

Сім днів щоб не було розчину по домах ваших у вас: бо хто їстиме квашене, той буде викорінений з громади Ізраїля, чи він чужинець, чи тубілець.

Нічого квашеного не їжте; по всіх ваших оселях їжте опрісноки.

Скликав тоді Мойсей всіх старших Ізраїля, і промовив до них: Ідіть, і підшукайте собі ягня для родин ваших і заколіть пасху.

І візьміть по в'язаночці іссопу, і вмочіть у кров, що в мисці, та й доторкніться наддвірку і обох одвірків кров'ю з миски; і ніхто з вас нехай не виходить за хатні двері до ранку.

Ходитиме Господь побивати єгиптян, і побачить кров на наддвірку та одвірках, то мине ці двері і не попустить губителеві ввійти в ваші хати, щоб побивати вас.

Ви берегтимете цей наказ як віковічну установу для вас і для дітей ваших.

А як увійдете в землю, що Господь дасть вам, як і обіцяв, то будете триматися цього обряду.

Якби ж часом ваші діти вас спитали: Що це за обряд у вас?

То ви відповісте: Це жертва пасхальна в честь Господа, що пройшов мимо хат синів Ізраїля в Єгипті, як побивав єгиптян, щадивши хати наші. І похилили голови люди й припали лицем до землі.

Пішли сини Ізраїля й вчинили, як повелів Господь Мойсеєві та Аронові, так і вчинили.

Опівночі повбивав Господь усіх первенців у Єгипетській землі, від первенця фараонового, престолонаслідника, до первенця полоненого в тюрмі, та всіх первістків скоту.

Тоді ж схопився фараон уночі, і всі слуги його, і всі єгиптяни; і настало ридання в Єгипті; бо не було хати, де не було б мерця.

Вночі таки покликав фараон Мойсея й Арона та й каже: Вставайте, забирайтеся з-поміж людей моїх, ви самі й сини Ізраїля. Ідіть і служіть Господеві, як ви домагались.

Теж і вівці ваші і товар ваш забирайте, як ви бажали; ідіть геть та й мене благословіть.

Та й єгиптяни натискали на людей, бажаючи щоскоріш випровадити їх з краю; бо, мовляли, всі ми пропадемо.

Позабирали люди тісто своє ще не вкисле, і діжі, загорнені в одежу, несли на плечах.

Вчинили сини Ізраїля по слову Мойсея, і визичили в єгиптян посуд срібний та посуд золотий і одіж.

І дав Господь ласку людям в очах єгиптян, що йшли їм наввипередки; і так обібрали вони єгиптян.

І рушили сини Ізраїля в дорогу від Рамсесу до Суккот, яких шістсот тисяч чоловіків піхотинців, крім їхніх сімей.

І мішаного народу сила знялось із ними, і вівці й худоба, дуже велика отара.

З тіста, що взяли з Єгипту, понапікали вони тоненьких опрісноків; бо тісто ще не було вкисло; їх бо виганяли з Єгипту, то вони не могли гаятись та й навіть не приготували собі припасів на дорогу.

Проживали ж сини Ізраїля в Єгипті років чотириста тридцять.

І по чотириста тридцятьох роках, цього самого дня, усі полчища Господні вийшли з Єгипту.

Ніччю чування була та ніч для Господа, щоб вивести їх із землі Єгипетської. Тому ніч це Господня, щоб чували в ній на честь Господа сини Ізраїля з роду в рід.

Господь сказав Мойсеєві і Аронові: Ось пасхальна установа: нехай ніякий чужинець не їсть пасхи.

Всякий же раб, куплений грошовою ціною, як обріжеш його, тоді може її їсти.

Приходько й наймит щоб її не їли.

В одній хаті їстимуть (її); нічого з м'яса не виносити поза дім, ані кісточки не переломите в ньому.

Уся громада ізраїльська має святкувати пасху.

А якби хто чужий, пробуваючи в тебе, захотів святкувати пасху Господню, нехай обріжуть усю його мужеську стать, і тоді нехай приходить і святкує, як і тубілець. Ніхто необрізаний не сміє її їсти.

Закон один щоб у вас був і тубільцеві і чужинцеві, що перебуває серед вас.

Усі сини Ізраїля вчинили як повелів Господь Мойсеєві та Аронові, так і виконали це.

Отож того самого дня вивів Господь синів Ізраїля з землі Єгипетської за полками.