Азбука веры » Біблія » Екклезiяст » гл.3

Екклезiяст, Глава 3

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12

Толкования

Толкования главы

см.:Лк.9:21;1Кор.6:12;

3:2

3:3

см.:Иер.31:4;

3:5

3:6

см.:Сир.20:6;Лк.9:21;

3:8

3:9

3:10

см.:Прем.9:16;

см.:Еккл.2:24;Еккл.8:15;

см.:Еккл.5:18;

см.:Дан.4:32;Сир.39:21;

см.:Еккл.1:9;

3:16

см.:Еккл.12:14;

3:18

см.:Пс.48:13;1Пет.3:12;

см.:Быт.3:19;Пс.145:4;Еккл.12:7;

3:21

см.:Еккл.3:12;Еккл.5:18;

Украинский (Огієнко)

Языки

Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:

час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,

час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,

час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,

час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,

час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!

Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?

Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,

усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця…

Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.

І отож, як котрий чоловік їсть та п́є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!

Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!

І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда…

Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.

Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,

бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!…

Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху…

Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?

І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його!
Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?…