Старий Заповіт:
Бут.
Вих.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Рут.
1Сам.
2Сам.
1Цар.
2Цар.
1Хр.
2Хр.
Неем.
Тов.
Юдт.
Ест.
Йов.
Пс.
Прип.
Еккл.
Пісн.
Муд.
Сир.
Іс.
Єр.
Плач.
Лист Єр.
Вар.
Єз.
Дан.
Ос.
Йоіл.
Ам.
Овд.
Йона.
Мих.
Наум.
Ав.
Соф.
Ог.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
Новий Заповіт: Мт. Мк. Лк. Ів. Дії. Як. 1Пет. 2Пет. 1Ів. 2Ів. 3Ів. Юд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Фил. Євр. Об.
Новий Заповіт: Мт. Мк. Лк. Ів. Дії. Як. 1Пет. 2Пет. 1Ів. 2Ів. 3Ів. Юд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Фил. Євр. Об.
Скрыть
13:0
13:1
13:2
13:3
13:4
13:5
13:6
13:7
13:8
13:9
13:10
13:11
13:12
13:13
13:14
13:15
13:16
13:17
13:18
13:19
13:20
13:21
13:22
13:24
13:25
13:26
13:27
13:28
см.:3Цар.21:13;
13:29
13:30
13:31
13:32
13:33
13:34
13:35
13:36
13:37
13:38
13:39
13:40
13:42
13:43
13:44
13:45
13:46
13:47
13:48
13:49
13:50
13:51
13:52
13:54
13:55
13:57
13:58
13:59
13:60
13:61
13:63
13:64
Украинский (Хоменко)
Сусанна
Був чоловік, що жив у Вавилоні, на ім'я Йоаким.
Він узяв собі жінку, на ймення Сусанна, дочку Хілкії; була ж вона вельми вродлива й богобоязна,
бо батьки її були справедливі й виховали свою дочку за законом Мойсеєвим.
Був же Йоаким дуже багатий і мав сад біля свого дому. Юдеї приходили до нього, бо він був найвидатнішим з усіх.
Того року були призначені суддями двоє старих з народу, про яких Господь сказав: «Несправедливість вийшла з Вавилону, від старих суддів, які вважали себе провідниками народу.»
Вони приходили часто до дому Йоакима, і всі ті, що мали судові справи, вдавались до них.
Опівдні, як народ розходився, Сусанна входила в сад свого чоловіка й прогулювалася собі по ньому.
Двоє старих побачили, як вона щодня входила й прогулювалась, і запалали вони пристрастю до неї.
Розум у них пішов обертом, а очі завернулись так, що вони не бачили більш неба й забули про справедливі присуди.
Обидва вони запалали любов'ю до неї, але не говорили один одному про муку свою,
бо стидалися признатись у своїм бажанні мати її.
Щодня вони пильно стежили за нею, щоб побачити її.
Раз якось і каже один одному: «Ходімо додому, час обідати.» І вийшли й розійшлися,
але, повернувшися, знову прийшли на те саме місце. Спитали один одного про причину й признались у своїй пристрасті, а тоді разом умовились про час, коли б їм застати Сусанну саму.
Якже вони очікували слушного дня, сталось, що вона, як то звичайно робила й раніше, ввійшла лише з двома дівчатками й хотіла скупатися в саду, бо було гаряче.
А не було там нікого, крім двох старих, що, сховавшись, наглядали за нею.
Вона сказала дівчаткам: «Принесіть мені олії й пахощів, та замкніть ворота до саду, щоб я могла скупатись.»
Ті зробили, як вона звеліла: замкнули ворота до саду й вийшли бічними дверима, щоб принести, що їм було наказано; про старих же, що сховались, вони не знали.
Як же дівчатка вийшли, обидва старі встали, підбігли до неї
і сказали: «Ворота до саду замкнені, ніхто нас не бачить; ми палаємо пристрастю до тебе, тож пристань на наше бажання й стань нашою, -
а як ні, ми посвідчимо на тебе, що з тобою був хлопець, і тому, мовляв, ти й вислала геть від себе дівчаток.»
Зідхнула Сусанна й мовила: «Скрутно мені звідусіль: бо як зроблю це - смерть мені, а як не зроблю - не втекти мені з рук ваших;
але волію, не зробивши цього, потрапити у ваші руки, ніж согрішити перед Богом.»
І скрикнула Сусанна сильним голосом, але обидва старі й собі закричали наперекір їй.
Один побіг, щоб відчинити ворота до саду.
Як же почули ті, що були в домі, крик, кинулися через бічні двері побачити, що сталось.
І як старі розповіли по-своєму про справу, слуги засоромились вельми, бо про Сусанну ніколи чогось такого не говорилось.
Наступного дня, коли народ зібравсь у її чоловіка Йоакима, прийшли й обидва старі, сповнені злочинного наміру проти Сусанни - видати її на смерть,
то й сказали перед народом: «Пошліть за Сусанною, дочкою Хілкії, жінкою Йоакима.» Ті послали.
І прийшла вона сама, її батьки, її діти й усі її родичі.
Сусанна ж була вельми вродлива й гарна з лиця.
І оті беззаконні звеліли зняти намітку з неї, бо вона була покрита, - щоб насититись її красою.
Домашні її й усі, що її бачили, плакали.
А обидва старі встали серед народу й поклали свої руки їй на голову.
Вона ж, плачучи, глянула догори на небо, бо її серце звірилось на Господа.
Старі промовили: «Тоді, як ми самі ходили собі по саду, ввійшла ота з двома дівчатками й зачинивши ворота до саду, відпустила дівчаток.
Аж тут прийшов до неї хлопець, що був сховався, та й злігся з нею.
Ми ж, сидівши в закутку в садку, як побачили злочин, побігли до них,
то й побачили, що вони були разом, та не могли його схопити, бо він був дужчий від нас, отож, відчинивши ворота, вискочив;
цю ж ми схопили й спитали, хто такий той хлопець.
Та вона не схотіла нам сказати. Це ми свідчимо.» Зібрані повірили їм - як старшим у народі і як суддям - і засудили її на смерть.
Тоді Сусанна скрикнула сильним голосом і сказала: «О вічний Боже, знавче скритих речей, який відаєш усе раніш, ніж воно стане!
Ти знаєш, що на мене зроблено ложне свідоцтво, і ось я мушу вмерти, хоч я й не вчинила нічого з того, що оці мені злісно закидають.»
І почув Господь її голос,
і як ведено її на смерть, Бог збудив святий дух молодого хлопця на ім'я Даниїл,
і цей скричав сильним голосом: «Я невинний у крові цієї!»
Тоді увесь народ обернувсь до нього й сказав: «Що то за слово, що ти промовив?»
Він же, ставши посеред них, заговорив: «То ви такі дурні, сини Ізраїля? Не розсудивши й не розібравши ясно справи, засудили ви дочку Ізраїля!
Поверніться назад до суду, бо оці зробили на неї неправдиве свідоцтво.»
Увесь народ повернувся чимдуж, і старі сказали до нього: «Сідай отут посеред нас і повідай нам, бо Бог дав тобі право старости.»
Даниїл до них і каже: «Розлучіть їх одного від одного далеко, я їх розсліджу.»
Як же вони були розлучені один від одного, він покликав одного з них і мовив до нього: «О застарілий у злі! Ось упали гріхи, що ти був накоїв,
судивши суди несправедливі, засуджувавши невинних і відпускавши винних, тоді як Господь наказав: Невинного й справедливого не смієш убивати.
Отож, якщо ти бачив оцю, скажи, під яким деревом ти їх обох бачив укупі?» Той відповів: «Під ялиною.»
А Даниїл сказав: «Добре збрехав, на свою ж голову, бо ангел Божий уже взяв від Бога наказ розтяти тебе надвоє.»
Відпустив він цього й звелів привести другого та й сказав до нього: «З сімени Ханаана, а не Юди! Краса звела тебе, і пристрасть, перевернула твоє серце!
Так ви чинили з дочками Ізраїля, й ті, налякані, вам піддавались, але дочка Юди не знесла вашого беззаконня.
Скажи мені, отже, під яким деревом ти захопив їх разом.» Той відповів: «Під дубом.»
Даниїл промовив до нього: «Добре збрехав і ти на твою голову, бо ангел Божий з мечем у руці вже чекає, щоб розпанахати тебе надвоє, аби вигубити вас.»
І скричали усі збори сильним голосом й благословили Бога, що спасає тих, які надіються на нього.
А далі встали на обох старих, бо Даниїл власними ж їхніми губами довів, що вони дали ложне свідоцтво, і з ними зроблено так, як вони заслугували за свій злий намір супроти ближнього, -
вчинено з ними за законом Мойсея й убито їх, і того дня була врятована кров невинна.
Хілкія ж і його жінка хвалили Бога за свою дочку Сусанну разом з Йоакимом, її чоловіком і з усіма родичами, бо у ній не знайшлося нічого ганебного.
А Даниїл від того дня й надалі став великим перед народом.
