За третього року Кіра, перського царя, було відкрите слово Даниїлові, що звався ім́ям Валтасар, а слово це правда та великий труд;
і він зрозумів те слово, і мав зрозуміння того видіння.

Тими днями я, Даниїл, був у жалобі три тижні часу.

Любої страви я не їв, а м́ясо й вино не входило до моїх уст, і намащуватися не намащувався я аж до виповнення цих трьох тижнів часу.

А двадцятого й четвертого дня першого місяця та був я при великій річці, це Хіддекел.

І звів я свої очі та й побачив, аж ось один чоловік, одягнений у льняну одіж, а стегна його оперезані золотом з Уфазу.

А тіло його як топаз, а обличчя його як вид блискавки, а очі його як огняне полум́я, а рамена його та ноги його ніби блискуча мідь, а звук слів його як гук натовпу.

А я, Даниїл, сам бачив це видіння, а люди, що були разом зо мною, не бачили цього видіння, але велике тремтіння спало на них, і вони повтікали в укриття.

А я зостався сам, і бачив це велике видіння, і не зосталося в мені сили, а краса обличчя мого змінилася й знищилася, і я не задержав у собі сили…

І почув я голос його слів.
А як почув я голос його слів, то я зомлів, і припав своїм обличчям до землі.

І ось рука доторкнулася до мене, і звела мене на коліна мої та на долоні моїх рук.

І сказав він до мене: Даниїле, мужу любий, зрозумій ті слова, що я скажу тобі, і стань на своєму місці, бо тепер я посланий до тебе!
А коли він говорив зо мною це слово, устав я й тремтів.

А він промовив до мене: Не бійся, Даниїле, бо від першого дня, коли ти дав своє серце, щоб зрозуміти видіння, і щоб упокоритися перед лицем твого Бога, були почуті слова твої, і я прийшов ради твоїх слів.

Але князь перського царства стояв проти мене двадцять і один день, і ось Михаїл, один із перших начальників, прийшов допомогти мені, а я позоставив його там при начальниках перських царів.

І прийшов я, щоб ти зрозумів, що станеться твоєму народові в кінці днів, бо це видіння ще на наступні дні.

А коли він говорив зо мною оці слова, я схилив своє обличчя до землі, і занімів.

І ось хтось, як подоба до людських синів, доторкнувся до губ моїх, і я відкрив свої уста, і говорив та й сказав тому, хто стояв передо мною: Мій пане, у цьому видінні обернулися на мене болі мої, і я не задержав сили в собі.

І як може цей раб мого пана говорити з оцим моїм паном, коли в мені тепер нема сили, і не залишилося й духу?

І знов доторкнувся до мене хтось, як вид людини, і зміцнив мене,

та й сказав: Не бійся, любий мужу, мир тобі!
Будь міцний і будь сильний!
А коли він говорив зо мною, я зміцнився й сказав: Нехай говорить мій пан, бо я зміцнився!

І він сказав: Чи ти знаєш, чого я до тебе прийшов?
Та тепер я вертаюсь, щоб воювати з перським князем, а коли вийду, то ось прийде грецький князь.

Але об́являю тобі записане в книзі правди.
І немає нікого, хто зміцняв би мене проти них, окрім вашого князя Михаїла.

І повстане того часу Михаїл, великий той князь, що стоїть при синах твого народу, і буде час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу.
І того часу буде врятований із народу твого кожен, хто буде знайдений записаним у книзі.

І багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту.

А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків.

А ти, Даниїле, заховай ці слова, і запечатай цю книгу аж до часу кінця.
Багато-хто дослідять її, і так розмножиться знання.

І побачив я, Даниїл, аж ось стоять два інші Анголи, один тут при цьому березі річки, а один там при тому березі річки.

І сказав він до мужа, одягненого в льняну одіж, що був над водою річки: Коли буде кінець цим дивним речам?

І почув я того мужа, одягненого в льняну одіж, що був над водою річки.
І звів він до неба свою правицю та свою лівицю, і присягнув вічно Живим: це буде за час, за часи і за пів часу, і коли скінчиться розбивання сили святого народу, все це сповниться.

А я це слухав і не розумів.
І сказав я: Мій пане, який цьому кінець?

І він сказав: Іди, Даниїле, бо заховані й запечатані ці слова аж до часу кінця.

Багато-хто будуть очищені, і вибіляться, і будуть перетоплені;
і будуть несправедливі несправедливими, і цього не зрозуміють усі несправедливі, а розумні зрозуміють.

А від часу, коли буде припинена стала жертва, щоб була поставлена гидота спустошення, мине тисяча двісті й дев́ятдесят день.

Благословенний той, хто чекає, і досягне до тисячі трьох сотень тридцяти й п́яти день!

А ти йди до кінця, і відпочинеш, і встанеш на свою долю під кінець тих днів!