А Савл похваляв його вбивство.
І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.

І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.

А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в́язниці…

Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.

Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.

А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.

Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.

І радість велика в тім місті була!

Був один чоловік, на ім́я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.

Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика!

Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.

Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім́я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.

Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа;
а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.

Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.

А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,

бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім́я Господа Ісуса.

Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!

Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,

і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!

Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!

У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.

Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!

Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.

А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили…

А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.

А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона.

І, вставши, пішов він.
І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,

вертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю.

А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу.

Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш?

А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене?
І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.

А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!

У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість?
Бо життя Його із землі забирається…

Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк?
Чи про себе, чи про іншого кого?

А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому.

І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води.
І озвався скопець: Ось вода.
Що мені заважає христитись?

А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна.
А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий!

І звелів, щоб повіз спинився.
І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його.

А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його.
І він їхав, радіючи, шляхом своїм.

А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.