Тоді Петро виступив з одинадцятьма, підняв свій голос і так до них промовив: «Мужі юдейські та всі ви, мешканці Єрусалиму! Нехай це буде вам відомим, і вислухайте моє слово:

Люди ці не п'яні, як ви гадаєте, бо тільки третя година дня.

Але це те, що був сказав Пророк Йоіл:

- І буде останніми днями, - каже Бог, - я виллю мого Духа на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим вашим будуть сни снитись.

І на слуг моїх і на слугинь моїх я сими днями виллю мого Духа, і вони будуть пророкувати.

І я дам чуда вгорі на небі, і знаки внизу на землі: кров, вогонь і кіптяву диму.

Сонце обернеться у темряву, місяць у кров, перш, ніж настане день Господній, великий і славний.

А кожний, хто призве ім'я Господнє, той спасеться.

Мужі ізраїльські! Послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, якого Бог засвідчив серед вас силою, чудами і знаками, що їх Бог зробив між вами через нього, як ви самі знаєте, -

отого (Ісуса), згідно з визначеною постановою і передбаченням Божим, ви видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста;

його Бог воскресив, порвавши пута смерти, бо неможливо було, щоб вона держала його в своїй владі.

Бо Давид про нього казав: Я бачив Господа передо мною завжди, бо він у мене по правиці, щоб я не захитався.

Ось чому звеселилось моє серце і зрадів мій язик. До того й тіло моє відпочине в надії.

Бо ти не зоставиш душі моєї в аді і не даси твоєму святому бачити зітління.

Ти дав мені дороги життя знати; сповниш мене радощами перед твоїм видом.

Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про патріярха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день.

Але, бувши пророком і знавши, що Бог клятвою йому поклявся посадити на його престолі потомка з його лона,

він предвидів і говорив про Христове воскресіння, що ані його душа не була зоставлена в аді, ані його тіло не бачило зітління.

Оцього Ісуса Бог воскресив, - ми всі цьому свідки.

Він, отже, вознесений Божою правицею, одержав від Отця обіцяного Святого Духа й вилив його: ось воно те, що ви бачите й чуєте.

Давид бо не зійшов на небо, сам же він каже: Господь мовив Владиці моєму: Сядь праворуч мене,

поки не покладу ворогів твоїх підніжком ніг твоїх.

Нехай, отже, ввесь дім Ізраїля напевно знає, що Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп'яли.»

Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів: «Що нам робити, мужі брати?»

Петро ж до них: «Покайтесь», каже, «і нехай кожний з вас охриститься в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа.

Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших та й для всіх тих, що далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог.»

І ще іншими багатьма словами він свідчив їм та умовляв їх: «Рятуйтеся від цього лукавого поріддя.»

Ті ж, що прийняли його слово, охристились, і того дня до них пристало яких три тисячі душ.

Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах.

І страх напав на кожну душу: багато було чудес і знаків, що їх апостоли робили.

Всі віруючі були вкупі й усе мали спільним.

Вони продавали свої маєтки та достатки й роздавали їх усім, як кому чого треба було.

Щодня вони однодушно перебували у храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця;

хвалили Бога і втішалися любов'ю всього люду. Господь же додавав щодня (до церкви) тих, що спасалися.

Навернення сотника Корнилія 1-33; проповідь Петра 34-43; перше хрищення поган 44-48

А був у Кесарії один чоловік на ім'я Корнилій, сотник, з полку, що звався італійським,

побожний і богобоязливий з усім своїм домом; він чинив народові великі милостині й завжди Богові молився.

Бачив він - десь коло дев'ятої години дня - ясно у видінні ангела Божого, що ввійшов до нього та йому мовив: «Корнилію!»

Той видивився на нього і, переляканий, озвався: «Що, Господи?» А він сказав до нього: «Твої молитви і твої милостині піднялись перед Богом, і він згадав про тебе.

Пошли ж тепер людей у Яффу і приведи Симона, що зветься Петром.

Він гостює в одного гарбаря Симона, що має дім край моря.»

І коли ангел, що говорив до нього, відійшов, Корнилій покликав двох із своїх домових слуг та побожного воїна з тих, що стало з ним перебували,

і, розповівши їм усе, послав їх у Яффу.

Другого ж дня, як ті були в дорозі й наближалися до міста, Петро зійшов на крівлю помолитись коло шостої години.

Він зголоднів і захотілося йому їсти. І от, як йому готували, найшов захват на нього:

бачить він небо відкрите, а з нього сходить якась річ, неначе скатерка велика, прив'язана чотирма кінцями, і спускається на землю.

Були ж у ній всякі чотириногі, плазуни земні й небесні птиці.

І пролунав до нього голос: «Устань, Петре, заколи і їж!»

Петро ж відповів: «Ніколи, Господи, бо я ніколи не їв нічого поганого й нечистого.»

І знову, вдруге, залунав голос до нього: «Що Бог очистив, ти не погань.»

Це сталося тричі, і зараз же річ ота піднялась на небо.

Якже збентежений Петро питав себе самого, що це могло б бути за видіння, що він бачив, - он люди, послані Корнилієм, розпитавши про Симонову хату, стали біля дверей

і, покликавши, спитали, чи тут гостює Симон, на прізвище Петро.

А як Петро роздумував над тим видінням, Дух сказав до нього: «Он три чоловіки тебе шукають.

Устань же, зійди вниз і піди з ними без усякого вагання, бо то я послав їх.»

Зійшов Петро до тих мужів і мовив: «Ось я! Я той, кого ви шукаєте. Яка причина вашого приходу?»

Ті відповіли: «Корнилій сотник, муж праведний і богобоязливий, доброї слави в усього юдейського народу, був святим ангелом повідомлений покликати тебе до свого дому й послухати слів твоїх.»

Отже, він запросив їх до себе та прийняв їх. Другого дня він устав і рушив з ними; дехто з братів з Яффи теж пішли з ним.

Наступного ж дня він увійшов у Кесарію. А Корнилій, скликавши рідню та близьких приятелів, чекав їх.

І саме як Петро входив, Корнилій вийшов йому назустріч і, припавши йому до ніг, уклонився.

Петро ж підвів його, кажучи: «Встань, бо я теж людина.»

І, розмовляючи з ним, увійшов до середини, знайшов багато зібраних,

і до них промовив: «Ви знаєте, що юдеєві не дозволено приставати до чужинця чи входити до нього. Та Бог мені об'явив, що не слід уважати ніяку людину за погану чи за нечисту.

Тому я без вагання прибув на ваш поклик. Питаю, отже, з якої причини ви по мене посилали?»

Корнилій відповів: «Ось уже четвертий день, як я о цій годині, о дев'ятій, молився у своїй хаті, аж ось передо мною став чоловік у сяючій одежі

і мовив: Корнилію, твоя молитва вислухана і твої милостині згадані перед Богом.

Пошли, отже, в Яффу і приклич Симона, що зветься Петром. Він перебуває в хаті Симона гарбаря, край моря.

Я зараз же послав по тебе, і ти добре зробив, що прийшов. І оце тепер ми всі перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що Господь тобі наказав.»

Тоді Петро почав говорити, мовивши: «Я справді розумію, що Господь не дивиться на особу,

а в кожному народі, хто його боїться і чинить правду, той йому приємний.

Він послав своє слово синам Ізраїля, звіщаючи їм мир через Ісуса Христа, що є Господом усіх.

Ви знаєте, що сталося по всій Юдеї, почавши з Галилеї, після хрищення, що проповідував Йоан:

про Ісуса з Назарету, якого Бог помазав Святим Духом та силою і який прийшов, добро творячи та зціляючи всіх, що їх диявол поневолив, бо Бог був з ним.

І ми свідки всього того, що він чинив у краю Юдейськім та в Єрусалимі; його вони, повісивши на дереві, убили.

Того Бог на третій день воскресив і дав йому з'явитись,

не всьому народові, але вибраним Богом свідкам, нам, що з ним їли й пили після того, як він воскрес із мертвих.

І він нам повелів проповідувати народові і свідчити, що то він призначений Богом суддя живих і мертвих.

Йому свідчать усі пророки, що кожен, хто вірує в нього, через його ім'я одержує відпущення гріхів.»

Петро ще говорив слова ці, як Святий Дух зійшов на всіх, хто слухав промову.

Всі вірні обрізані, що прибули з Петром, дивувались, що дар Святого Духа вилився і на поган;

бо чули, як ті говорили мовами й величали Бога. Тоді Петро озвався:

«Чи може хтось боронити води, щоб оці не христились, що, як і ми, одержали Святого Духа?»

І повелів, щоб їх христили во ім'я Ісуса Христа. Тоді вони попросили його зостатись у них кілька днів.