Тоді Петро виступив з одинадцятьма, підняв свій голос і так до них промовив: «Мужі юдейські та всі ви, мешканці Єрусалиму! Нехай це буде вам відомим, і вислухайте моє слово:

Люди ці не п'яні, як ви гадаєте, бо тільки третя година дня.

Але це те, що був сказав Пророк Йоіл:

- І буде останніми днями, - каже Бог, - я виллю мого Духа на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим вашим будуть сни снитись.

І на слуг моїх і на слугинь моїх я сими днями виллю мого Духа, і вони будуть пророкувати.

І я дам чуда вгорі на небі, і знаки внизу на землі: кров, вогонь і кіптяву диму.

Сонце обернеться у темряву, місяць у кров, перш, ніж настане день Господній, великий і славний.

А кожний, хто призве ім'я Господнє, той спасеться.

Мужі ізраїльські! Послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, якого Бог засвідчив серед вас силою, чудами і знаками, що їх Бог зробив між вами через нього, як ви самі знаєте, -

отого (Ісуса), згідно з визначеною постановою і передбаченням Божим, ви видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста;

його Бог воскресив, порвавши пута смерти, бо неможливо було, щоб вона держала його в своїй владі.

Бо Давид про нього казав: Я бачив Господа передо мною завжди, бо він у мене по правиці, щоб я не захитався.

Ось чому звеселилось моє серце і зрадів мій язик. До того й тіло моє відпочине в надії.

Бо ти не зоставиш душі моєї в аді і не даси твоєму святому бачити зітління.

Ти дав мені дороги життя знати; сповниш мене радощами перед твоїм видом.

Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про патріярха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день.

Але, бувши пророком і знавши, що Бог клятвою йому поклявся посадити на його престолі потомка з його лона,

він предвидів і говорив про Христове воскресіння, що ані його душа не була зоставлена в аді, ані його тіло не бачило зітління.

Оцього Ісуса Бог воскресив, - ми всі цьому свідки.

Він, отже, вознесений Божою правицею, одержав від Отця обіцяного Святого Духа й вилив його: ось воно те, що ви бачите й чуєте.

Давид бо не зійшов на небо, сам же він каже: Господь мовив Владиці моєму: Сядь праворуч мене,

поки не покладу ворогів твоїх підніжком ніг твоїх.

Нехай, отже, ввесь дім Ізраїля напевно знає, що Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп'яли.»

Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів: «Що нам робити, мужі брати?»

Петро ж до них: «Покайтесь», каже, «і нехай кожний з вас охриститься в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа.

Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших та й для всіх тих, що далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог.»

І ще іншими багатьма словами він свідчив їм та умовляв їх: «Рятуйтеся від цього лукавого поріддя.»

Ті ж, що прийняли його слово, охристились, і того дня до них пристало яких три тисячі душ.

Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах.

І страх напав на кожну душу: багато було чудес і знаків, що їх апостоли робили.

Всі віруючі були вкупі й усе мали спільним.

Вони продавали свої маєтки та достатки й роздавали їх усім, як кому чого треба було.

Щодня вони однодушно перебували у храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця;

хвалили Бога і втішалися любов'ю всього люду. Господь же додавав щодня (до церкви) тих, що спасалися.