Азбука веры » Біблія » Діяння Апостолів » гл.25

Діяння Апостолів, Глава 25

Толкования

Толкования главы

25:1

25:2

25:3

25:4

25:5

25:6

25:7

25:8

см.:Деян.24:12;Деян.28:17;

25:9

25:10

25:11

см.:Деян.28:18;

25:12

25:13

25:14

25:15

см.:Деян.24:1;

25:16

25:17

25:18

25:19

см.:Деян.18:15;

25:20

25:21

25:22

25:23

25:24

см.:Деян.22:22;Деян.24:5;

25:25

см.:Деян.23:9;

25:26

25:27

Украинский (Огієнко)

Языки

А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарії до Єрусалиму.

І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його,

і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, вони змову вчинили, щоб смерть заподіяти йому по дорозі.

А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незабаром туди подається.

Отже, сказав він, хто спроможен із вас, нехай ті вирушають разом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржають його.

І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він повернувся до Кесарії.
А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб привести Павла.

Як його ж привели, то стали навколо юдеї, що поприходили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжких винувачень, що їх не могли довести,

бо Павло боронився: Я не провинився ні в чім ані проти Закону юдейського, ані проти храму, ані супроти кесаря.

Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павлові на відповідь: Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?

Та Павло відказав: Я стою перед судом кесаревим, де належить мені суд прийняти.
Юдеїв нічим я не скривдив, як і ти дуже добре те знаєш.

Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти.
Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм.
Відкликаюсь до кесаря!

Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: Ти відкликавсь до кесаря, до кесаря підеш!

Як минуло ж днів кілька, цар Агріппа й Верніка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати.

А що там багато днів вони пробули, то Фест виклав справу Павлову цареві й промовив: Є один чоловік від Фелікса лишений в́язень,

на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські принесли скаргу, домагаючись його осуду.

Я їм відповів, що римляни не мають звичаю людину якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачів, і не буде йому дано можности для оборони від закидів.

І як зійшлись вони тут, то я, зволікання не роблячи жадного, сів наступного дня на сидіння суддеве, і звелів привести цього мужа.

І винувальники стали круг нього, проте не вказали вини ані жадної з тих, яких я сподівався.

Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він.

І я був непевний у цьому змаганні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це?

Через те ж, що Павло заявив, щоб залишений був він на кесарів розсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до кесаря.

А Агріппа промовив до Феста: Хотів би і я цього мужа послухати!
Узавтра сказав той почуєш його.

А назавтра Агріппа й Верніка прийшли з превеликою пишнотою, і на залю судову ввійшли разом з тисяцькими та значнішими мужами міста.
І як Фест наказав, то Павло був приведений.

І сказав до них Фест: О царю Агріппо, та з нами присутні всі мужі!
Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи, що йому не повинно більш жити.

Я ж дізнавсь, що нічого, вартого смерти, він не вчинив;
а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його.

Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана.
Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, царю Агріппо, щоб після переслухання мав що писати.

Бо здається мені нерозважливим ув́язненого посилати, і не означити обвинувачень на нього.