Азбука веры » Біблія » До коринтян 2 » гл.5

До коринтян 2, Глава 5

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13

Толкования

Толкования главы

5:0

см.:Иов.4:19;Евр.9:11;

см.:Рим.8:23;

см.:Ис.61:10;Откр.16:15;

см.:1Кор.15:54;

см.:2Кор.1:22;

5:6

см.:Рим.8:25;

см.:Флп.1:23;

5:9

см.:Иов.34:11;Мф.16:27;Мф.25:32;Рим.14:10;

5:11

5:12

см.:2Кор.11:11;

5:14

см.:Рим.14:9;Гал.2:20;

5:16

см.:Ис.43:18-19;Рим.6:4;Откр.21:5;

см.:Рим.5:11;Еф.2:16;Кол.1:20;

5:19

5:20

см.:Ис.53:9;Ин.8:46;1Пет.2:22;1Ин.3:5;

Украинский (Хоменко)

Языки

Після дочасного наступить життя вічне 1-10; любов спонукує ревність 11-21

Бо знаємо, що коли земне наше житло, намет, розпадається, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі.

Тому в ньому й зідхаємо, бажаючи надягнути поверх того наше небесне житло,

якщо будемо ще вдягнені, а не нагі.

Доки ми в цім наметі, -стогнемо під гнітом, бо не хочемо роздягнутися, лише - вдягнутися, аби те, що в нас смертне, було проглинуте життям.

Бог же, що створив нас саме для цього, він дав нам завдаток Духа.

Увесь час, отже, ми повні відваги і знаємо, що поки в тілі живемо, перебуваємо далеко від Господа,

- бо ходимо вірою, а не видінням, -

ми ж відважні й радше воліємо вийти з тіла, щоб жити біля Господа.

Тому й намагаємося з усіх сил йому подобатися: чи ми в тілі, чи поза тілом.

Всім бо нам треба з'явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле.

Знаючи, отже, що таке острах Господній, ми переконуємо людей; Богові ж ми стали явні, та надіюся, що й у ваших сумліннях ми - явні.

Не хочемо самих себе вам знову поручати, але даємо вам нагоду хвалитися нами, щоб ви мали що відповісти тим, які хваляться видимим, - не тим, що в серці.

Бо коли ми не при собі, то для Бога; а коли розсудливі, то для вас.

Бо любов до Христа спонукує в нас цю думку: Коли один умер за всіх, то всі вмерли.

А він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес.

Так що віднині по-людському ми не знаємо нікого. Коли ж і уявляли собі Христа по-людському, то його вже тепер так собі не уявляємо.

Тому, коли хтось у Христі, той - нове створіння. Старе минуло, настало нове.

Усе ж від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам службу примирення.

Бо то Бог у Христі примирив собі світ, не враховуючи людям їхніх переступів, поклавши в нас слово примирення.

Ми ж посли замість Христа, немов би сам Бог напоумлював через нас. Ми вас благаємо замість Христа: Примиріться з Богом!

Того, хто не знав гріха, він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому.