Азбука веры » Біблія » До коринтян 2 » гл.5

До коринтян 2, Глава 5

Толкования

Толкования главы

5:1

см.:Иов.4:19;Евр.9:11;

5:2

см.:Рим.8:23;

5:3

см.:Ис.61:10;Откр.16:15;

5:4

см.:1Кор.15:54;

5:5

см.:2Кор.1:22;

5:6

5:7

см.:Рим.8:25;

5:8

см.:Флп.1:23;

5:9

5:10

см.:Иов.34:11;Мф.16:27;Мф.25:32;Рим.14:10;

5:11

5:12

5:13

см.:2Кор.11:11;

5:14

5:15

см.:Рим.14:9;Гал.2:20;

5:16

5:17

см.:Ис.43:18-19;Рим.6:4;Откр.21:5;

5:18

см.:Рим.5:11;Еф.2:16;Кол.1:20;

5:19

5:20

5:21

см.:Ис.53:9;Ин.8:46;1Пет.2:22;1Ин.3:5;

Украинский (Огієнко)

Языки

Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.

Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,

коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!

Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.

А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.

Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

бо ходимо вірою, а не видінням,

ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.

Бо мусимо всі ми з́явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.

Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні;
але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.

Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.

Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом;
коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!

Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,

бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.

Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!