Я ж сам, Павло, особисто благаю вас лагідністю і ласкавістю Христа, - я, коли присутній між вами, - покірний, а коли від вас далеко, сміливий супроти вас.

Прошу ж вас, щоб коли до вас прийду, не довелося мені сміливо вживати тієї певности, яку думаю відважно показати супроти деяких, що собі уявляють, начебто ми руководилися чисто тілесними спонуками.

Ми живемо як люди, але не воюємо із спонук тілесних,

бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь; ми руйнуємо задуми

і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові;

ми також готові покарати всякий непослух, як тільки ваш послух буде звершений.

Ви дивитеся на зовнішній вигляд. Коли хтось певний, що він Христовий, нехай розміркує ще раз у самім собі, що так, як він Христовий, так само й ми.

Бо якби я хвалився занадто нашою владою, що її нам Господь дав на збудування, а не на руїну вашу, я б не соромився,

- щоб не здавалося, що намагаюся листами вас налякати.

Листи його, мовляв, важкі та повні сили, але виглядом тіла він недолугий, і мова його - жалюгідна.

Такий нехай знає: які ми словом у листах неприсутніми, такі й будемо ділом присутніми.

Ми не відважуємося рівняти себе чи прирівнювати до деяких із тих, які самі себе поручають; та їм, які міряють самих себе на собі самих та прирівнюють самих себе до себе самих, бракує глузду.

Ми ж не будемо хвалитися надмірно, але за мірою правила, що його Бог призначив як мірку, щоб аж до вас прибути.

Ми бо не розтягаємося над міру, а воно було б так, якби ми до вас не прибули; ми ж таки й справді до вас прибули з Євангелією Христовою.

Не хвалимося також і чужими трудами над міру, але маємо надію, що й ми, коли ростиме ваша віра, звеличимося між вами за нашим правилом над міру;

і звіщатимемо Євангелію ген поза вами, не хвалившися готовим на чужому полі.

А хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.

Бо не той випробуваний, хто себе самого поручає, а той кого Бог поручає.

Нові відвідини 1-4; вказівки 5-10; привіт 11-13

Оце втретє йду до вас. «Кожна справа рішиться за словом двох або трьох свідків.»

Я вже перед тим сказав і ще раз повторюю, як за другої моєї присутности, так і тепер у відсутності: Як прийду знову, то не щадитиму тих, які раніш згрішили, й усіх інших.

Ви бо шукаєте доказу, що у мені говорить Христос, який супроти вас не безсильний, а сильний між вами.

Його ж розп'ято з-за немочі, але він живе з Божої сили. Та й ми, хоч і немічні в ньому, однак будемо з ним жити з Божої сили супроти вас.

Досліджуйте самих себе, чи ви у вірі; випробовуйте самих себе. Хіба не знаєте самі по собі, що Ісус Христос у вас перебуває? Хіба ви не випробувані!

Та, сподіваюся, ви спізнаєте, що ми не є невипробувані.

Ми молимося до Бога, щоб ви ніякого зла не чинили, - не, щоб ми з'явились випробувані, але щоб ви добро чинили, навіть якби ми самі з'явилися невипробувані.

Бо ми не можемо нічого проти правди, а лиш за правду.

Ми бо радуємося, коли ми немічні, ви ж - міцні. Власне про це ми й молимося, про вашу досконалість.

Тому й пишу вам це, не бувши поміж вами, щоб, коли прийду, не вживати строгости силою влади, яку дав мені Господь на те, щоб будувати, а не руйнувати.

А втім, брати, радійте, прагніть до досконалости, підбадьорюйтеся, будьте однієї думки, живіть мирно, і Бог любови та миру буде з вами.

Вітайте один одного святим цілунком. Всі святі вас вітають.

Благодать Господа Ісуса Христа й любов Бога і причастя Святого Духа з усіма вами!