Воскресіння Ісуса Христа 1-11; його значення для вірних 12-19; запорука нашого воскресіння 20-28; в ньому глузд життя людини 29-34; яке буде тіло воскреслих 35-58

Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте.

Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо

Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням;

що був похований, що воскрес третього дня за Писанням;

що з'явився Кифі, потім дванадцятьом;

опісля ж з'явився він більш, як п'ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли.

Опісля з'явився Якову, згодом усім апостолам.

А наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з'явивсь і мені;

бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу.

Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною.

Чи то я, отже, чи то вони, - так ми проповідуємо, і так ви увірували.

Коли ж про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, як же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих?

Коли ж нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.

А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша.

І ми являємося неправдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві.

Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес.

А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, - ви ще у гріхах ваших;

отже, ті, що й померли у Христі, загинули.

Коли ми надіємося на Христа лише в цьому житті, то ми - найнещасніші з усіх людей.

Алеж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих.

Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих.

Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі.

І кожний у своїм порядку: первісток - Христос, потім - Христові під час його приходу.

Потім кінець, - коли то він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяке начальство й усяку владу й силу.

Мусить бо він царювати, поки не покладе всіх ворогів йому під ноги.

Знищений буде останній ворог - смерть;

бо все підкорив йому під ноги. Коли він каже, що все підкорене, то ясно, що крім того, хто йому підкорив усе.

Якже все йому буде підкорене, тоді й сам Син підкориться тому, що йому підкорив усе, щоб Бог був усім в усьому.

Коли ні, - то, що зроблять ті, що христяться за мертвих?

Коли мертві зовсім не воскресають, чого тоді за них христитись? Чого й нам наражатися повсякчасно на небезпеки?

Щодня я наражаюся на смерть; авжеж, брати - це хвали ради вашої, що її маю в Христі Ісусі, Господі нашім.

І коли б я боровся з звірями в Ефесі як людина, то що мені з того? Коли ж мертві не воскресають, - їжмо й пиймо, бо взавтра ми помремо.

Не дайте себе обманути: лихі розмови псують добрі звичаї.

Протверезіться належно та не грішіть, бо деякі з вас Бога не знають. На сором вам кажу це.

Але хтось скаже: «Як воскреснуть мертві? І в якім тілі прийдуть?»

Безумний! Те, що ти сієш, не оживе, як не умре.

І те, що сієш, не тіло, що має уродитись, а голе зерно, наприклад, пшениці або якесь інше.

Бог же дав йому тіло, по своїй волі, і кожному насінню - власне тіло.

Не кожне тіло таке саме тіло, але інакше тіло в людей, інакше тіло в тварини, інакше тіло у птиць, й інакше у риб.

Є тіла небесні і тіла земні, й інакший блиск небесних, інакший же блиск земних.

Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір, ба навіть зоря від зорі різниться блиском.

Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні;

сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в безсиллі, а встає у силі;

сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне. Якщо є тіло тваринне, то є й тіло духовне.

Так і написано: «Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом животворним.»

Та не духовне перше, а тваринне: потім духовне.

Перший чоловік із землі - земний, другий чоловік - з неба.

Який земний, такі й земні, і який небесний, такі й небесні.

І так само, як ми носили образ земного, так носитимем і образ небесного.

Ось що говорю, брати: Тіло й кров царства небесного успадкувати не можуть, ані тлінні - успадкувати нетління.

Ось я кажу вам тайну: Не всі ми помремо, але всі перемінимося,

раптом, в одну мить, при сурмі останній; засурмить бо, і мертві нетлінними воскреснуть, і ми перемінимося.

Мусить бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя.

І коли це тлінне одягнеться в нетління, а це смертне одягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: «Смерть поглинута перемогою.

Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?»

Жало смерти - гріх, а сила гріха - закон.

Нехай же буде дяка Богові, який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.

Отож, мої любі брати, будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господнім повсякчасно та знайте, що труд ваш у Господі не марний.