Тягни мене вслід за тобою: біжімо! Цар увів мене в свої хороми. Ми будемо радіти й веселитися тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити. Яка ж то насолода тебе любити!

Я чорна, але гарна, дочки єрусалимські, немов кедарські шатра, немов шалманськії намети.

Ви не дивітеся на мене, що я засмагла, що мене осмалило сонце. Сини моєї матері розсердились на мене, поставили мене стерегти виноградники. Та я не стерегла виноградника мого власного.

Скажи мені, о ти, що його моє серце любить, де ти пасеш (твою отару), де ти розташовуєш її опівдні, щоб я безцільно не блукала коло отар твоїх друзів. Хор:

Якщо не знаєш, о найкраща між жінками, то йди слідом за чередою й паси твої козлята коло шатер пастуших.

Немов лошиця в колісницях фараона, ти в мене, моя люба!

Прегарні твої щоки у сережках, шия твоя - в намисті.

Ми тобі зробим золоті сережки зо срібними крапками. Молода:

Тоді як цар був за своїм столом, нард мій розлив свій запах.

Торбинка мірри - любий мій для мене, на моїх грудях спочиває.

Гроно кипрове - любий мій для мене, у виноградниках Ен-Геді. Молодий:

Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Яка ж бо ти прекрасна! Очі твої - голубки. Молода:

Який же ти прекрасний, о мій любий! Який ти милий! Постеля наша - сама зелень. Молодий:

Трями наших домів - із кедру, а наші бантини, - з кипарису.