Коли народи змішались у лукавій змові, | вона теж розпізнала праведника й зберегла його бездоганним | перед Богом, зберегла твердим супроти ніжности до сина.

Вона, коли безбожні гинули, врятувала праведника | - втікача від вогню, який упав на П'ятимістя.

І на свідоцтво їхнього зіпсуття | диміє ще й тепер суха пустеля: | кущі приносять плоди, які не дозрівають, | і пам'ятником душі-невіри стоїть стовп соляний.

Вони бо, ухилившись від мудрости, | не тільки собі пошкодили, не пізнавши блага, | але й полишили для живих пам'ятник безглуздя, | щоб не могло зостатись у тайні те, як вони згрішили,

мудрість же слуг своїх від клопотів урятувала.

Проти скупих гнобителів була при ньому | і його збагатила.

Вона зберегла його від ворогів, | захистила від тих, що на нього зазіхали; | в тяжкім бою нагородила його, | щоб знав, що благочестя сильніше над усе.

Вона не покинула проданого праведника, | а від гріха його врятувала.

Зійшла з ним у темницю | і не полишила його в кайданах, | аж поки йому не піднесла царське берло і владу над тими, що гнобили його; тих, що його винуватили, брехунами виявила, | для нього ж здобула невмирущу славу.

Вона увільнила від гнобителів народу | люд святий, потомство бездоганне.

Увійшла в душу Господнього слуги | і протиставилася страшним царям чудами та знаками.

Святим віддала за їхні труди плату, | провадила їх дивним шляхом, | день була для них захистом, | а вночі зоряним світлом.

Перевела їх через Червоне море | і провела через велику воду,

ворогів їхніх потопила, | їх же викинула з глибини безодні.

Тому то праведні з безбожних здобич зібрали | і славили, Господи, твоє святе ім'я | й оспівували одноголосно твою оборонну руку.

Бо мудрість німим уста відкрила | і язики немовлят учинила вимовними.