Коли з рук єреїв він брав частки жертв, стоявши сам при вівтаря вогнищі, оточений навколо вінком братів, неначебто паростками кедрів ливанських, неначебто стовбурами фінікових пальм,

усі ж сини Арона у славі своїй, Господні офіри в руках тримаючи, перед сукупною громадою Ізраїля стояли -

аж до закінчення служби на вівтарях, щоб прикрасити жертву Всевишньому Вседержителеві,

а він простягнув свою руку над чашею й виливав дещо виноградної крови, возливав із неї на вівтаря підніжок для приємного запаху Всевишньому Всецареві.

Тоді сини Арона підносили голос, у ковані сурми сурмили, і луна від того далеко розносилась, на спомин перед Всевишнім,

тоді й весь народ суцільним чином негайно ниць до землі припадав, воздавши поклоніння Господеві своєму - Вседержителеві, Богові Всевишньому.

І співаки звеличували його голосами своїми, і в гомоні потужному той спів був солодкий, -

і народ благав Всевишнього Владику, молитву заносив перед Милосердним, аж поки Господня служба тривала і поки не закінчувалось те священодійство.

Тоді він сходив униз, свою руку підносив над синів Ізраїля сукупною громадою, устами вирікав благословення Господнє й іменням його возносив славу, -

і народ удруге на коліна падав, щоб від Всевишнього благословення прийняти.

Тепер же благословіте Бога всесвіту, що чинить усюди великі речі, дні наші збільшує з материнського лона й вчиняє з нами за своїм милосердям.

Хай би він дав нам сердечну мудрість серця, хай мир настав би за наших днів - в Ізраїлі на віки вічні!

Хай милосердя його з нами вірно перебуває, і хай за днів наших нас він визволить!

Двоє народів моїй душі неприємні, третій же навіть і не є народом:

ті, що на Сеїр-горі, також філістимляни, ще й дурний народ, що живе в Сихемі.

Розумне й розсудливе повчання виписав у книзі цій Ісус, син Сираха, сина Єлеазара, з Єрусалиму, ізливши дощем свого серця мудрість.

Щасливий той, хто вправлятиметься в ній, і хто до серця її прийме, - той мудрим стане.

Якщо він так учинить, то до всього буде здатний, бо світло Господнє йому стане за стежку.