Азбука веры » Біблія » Ісус Син Сираха » гл.47

Ісус Син Сираха, Глава 47

Толкования

Толкования главы

Толковая Библия А.П. Лопухина

47:0

47:1

см.:2Цар.7:3;1Пар.17:2;

47:2

47:3

см.:1Цар.17:34;

47:4

см.:1Цар.17:49;

47:5

47:6

47:7

см.:1Цар.18:7;

47:8

см.:2Цар.8:1;

47:9

см.:2Цар.23:1;

см.:1Пар.25:1;

см.:1Пар.16:4;

см.:2Цар.12:13;

см.:3Цар.1:35;

см.:3Цар.2:12;3Цар.5:4-5;

47:16

см.:3Цар.4:29;

47:17

см.:3Цар.4:32;

47:18

см.:3Цар.10:1;

47:19

47:20

47:21

см.:3Цар.10:27;

47:22

см.:3Цар.11:1;

47:23

см.:3Цар.12:16;

47:24

47:25

Украинский (Хоменко)

Языки

Ілля 1-11; Єлисей 12-16; Єзекія 17-25

І з'явивсь Ілля, пророк вогненний, і слово його смолоскипом палало.

Він навів на них голод і в ревності своїй їх поменшив.

Словом Господнім небо замкнув, а й тричі вогонь із нього звів.

Як ти прославивсь, Ілле, чудесами! Хто б похвалився рівністю з тобою?

Збудив єси мертвого з смерти і з аду - Всевишнього словом.

Ти скинув царів на загибель, прославлених - з їхнього ложа.

Ти чув на Синаї докори, на Хориві - вирок відплати.

Ти помазав царів на відплату, а й пророків - своїх наступників.

Полум'яний вихор вхопив тебе - колісниця з вогненними кіньми.

Ти, як написано, погрозами майбутніми гнів гамуватимеш, заки спалахне він: серце батька до сина навертатимеш і покоління відновлюватимеш Якову.

Щасливі ті, що тебе бачили й що заснули в любові, бо й ми життям будем жити.

Такий був Ілля, вхоплений вихорем, - а й Єлисей його духом сповнився: за життя свого не страхався князів, і ніхто над ним гору взяти не міг.

Ніяке слово його не перевищило, - а й по смерті його тіло пророкувало.

Він і за життя творив чудеса, - а й при смерті діла його дивні.

Та попри все те народ не покаявсь і не відступив від своїх гріхів, - аж поки його не виселено з рідного краю та й не розсіяно по всій землі.

Зосталась лиш горстка люду з князем із дому Давида: дехто чинив угодне, а дехто множив гріхи.

Єзекія укріпив своє місто і воду провів до нього, пробив залізом скелю й поробив на воду ритви.

За днів його рушив Санхериб, та відійшов, Равшака пославши, -той же руку підняв на Сіон і в гордині вихвалявся вельми.

Затремтіли серця в них і руки, мов породіллю, схопили їх болі:

візвали до Господа, до Милостивого, простягнувши до нього руки, - і Святий швидко з неба їх вислухав та й спас рукою Ісаї.

Він ударив на асирійський табір, і винищив їх його ангел.

Бо Єзекія чинив Господеві вгодне, і в путях Давида, свого батька, скріпився, - як ото Ісая пророк заповідав, у видіннях своїх великий та вірний.

Відступило за днів його сонце, -і цареві життя він продовжив.

Він бачив майбутнє духом могутнім і втішав сумних на Сіоні.

Аж до вічности об'явив він прийдешнє і приховане, заки воно збулося!