Перед тим, як узяти, такий в руки цілує, про багатство ближнього смирненько балакає, - треба віддавати, то він зволікатиме, віддасть образливим словом чи на лихі часи нарікатиме.

А як і зможе заплатити - то й половину одержавши, радітимуть із того, немов із знахідки. Бо інакше він позбавить його власних грошей: знечев'я такий бо йому ворогом стане, прокльонами й наклепами йому віддячиться, а замість слави відплатить йому безчестям.

Многі з-за того лукавства й не бажають позичати - бояться бо задармо майна позбутися.

З покірним, одначе, будь довготерпеливий і не зволікай супроти нього з твоєю милостинею.

Заповіді ради за бідолаху заступись і в потребі не відсилай його впорожні.

Пожертвуй грішми твоїми ради брата й друга: хай під каменем не іржавіють, хай не пропадають.

Скарб свій вживай згідно з заповідями Всевишнього: це тобі буде корисніше, ніж золото.

Милостиню замкни у себе в коморах - вона тебе вирятує з усякого нещастя.

Над сильний щит і над спис важкий воюватиме на ворога вона за тебе.

Добра людина поручиться за ближнього свого, той же, хто втратив сором, його покине.

Тож не забудь ту послугу з боку ручителя: він бо за тебе віддав свою душу.

Грішник розтринькає добро поручителя, невдячна душа покине свого рятівника.

Багато заможних порука зруйнувала, жбурляла їх, наче хвилі морськії.

Виселила вона мужів премогутніх, та й блукали вони між народами чужими.

Грішник, що поривається поручитись, а женеться за зиском, - під суд потрапить.

Ближньому допомагай за твоєю спромогою, а й зважай на те, щоб самому не провалитись.

Головне для життя - вода, хліб і одяг та й хата, щоб було чим прикрити наготу.

Ліпше життя злиденне під дахом з драниць, аніж пишні страви у домі чужому.

Чи в тебе мало, чи багато - будь задоволений, то й не вчуєш докору, мовляв - ти приходень.

Лихе то життя - з хати в хату тинятись і, де б не примістився, не сміти уст розтулити.

Пригостиш, даси пити, - а подяки не буде; до того ж і слова ще гіркії почуєш:

«Йди сюди, зайдо, стола приготуй. Маєш там щось? Ну, то дай мені їсти!

Забирайся, зайдо, поступися гіднішому: загостив до мене брат мій - я хати потребую!»

Тяжко оте для людини розумної - за хату чути докір та зневагу від вірителя.