Азбука веры » Біблія » До римлян » гл.10

До римлян, Глава 10

Толкования

Толкования главы

10:0

10:1

10:2

10:3

см.:Флп.3:9;

10:4

см.:Гал.3:24;

10:5

см.:Лев.18:5;Иез.20:11;Гал.3:12;

10:6

см.:Втор.30:12;

10:7

10:8

см.:Втор.30:14;

10:9

см.:Мф.10:32;

10:10

10:11

см.:Ис.28:16;

10:12

см.:Деян.10:34;Рим.3:29;

10:13

см.:Иоил.2:32;Деян.2:21;

10:14

10:15

см.:Ис.52:7;Наум.1:15;

10:16

см.:Ис.53:1;Ин.12:38;

10:17

10:18

см.:Пс.18:5;Мф.24:14;Мф.28:19;

10:19

см.:Втор.32:21;Рим.11:11;

10:20

см.:Ис.65:1;

10:21

см.:Ис.65:2;

Украинский (Хоменко)

Языки

Помилка юдеїв 1-13; вони не прийняли Євангелії 14-21

Брати, бажання мого серця і моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися.

Я бо їм свідчу, що вони мають ревність Божу, та вона не розумна.

Не розуміючи Божої справедливости й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій.

Бо мета закону - Христос, на оправдання кожного, хто вірує.

Мойсей про праведність, що від закону, пише: «Той, хто його виконує, буде ним жити.»

А справедливість, що від віри, так говорить: «Не кажи у твоїм серці: Хто зійде на небо?» - тобто: Христа звести додолу;

або: «Хто зійде в безодню?» - тобто: щоб вивести Христа з мертвих.

Що, отже, вона каже? «Близько тебе слово: в твоїх устах і в твоїм серці», тобто, слово віри, що його проповідуємо.

Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся,

бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння.

Письмо бо каже: «Кожний, хто вірує в нього, не осоромиться.»

Немає бо різниці між юдеєм і між греком; бо той самий Господь усіх, багатий для всіх, хто його призиває;

бо «Кожний, хто призове ім'я Господнє, спасеться.»

Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника?

І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Написано ж: «Які гарні ноги тих, що благовістять добро!»

Та не всі послухали Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що ми чули?»

Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове.

Та я питаю: Хіба вони не чули? Таж - «по всій землі рознісся їхній голос, їхні слова в кінці світу.»

І ще кажу: Може не зрозумів Ізраїль? Але ж перший Мойсей мовить: «Я викличу у вас заздрість не народом, збуджу ваш гнів народом нерозумним.»

А Ісая насмілюється і мовить: «Знайшли мене ті, що мене не шукали. Я об'явився тим, що про мене не питали.»

До Ізраїля ж каже: «Увесь день я простягав свої руки до неслухняного й упертого народу.»