Азбука веры » Біблія » Приповiстi » гл.31

Приповiстi, Глава 31

Толкования

Толкования главы

31:0

31:1

31:2

31:3

см.:Втор.17:17;

31:4

31:5

см.:Есф.3:15;Ис.5:22;

31:6

см.:Неем.8:10;

31:7

31:8

см.:Притч.24:11;

31:9

см.:Лев.19:15;Втор.1:16;

31:10

см.:Притч.12:4;Притч.18:23;

31:11

см.:Притч.14:1;

31:12

см.:Сир.26:2;

31:13

31:14

31:15

31:16

31:17

31:18

31:19

31:20

31:21

см.:Еккл.10:18;

31:22

31:23

см.:Сир.40:19;

31:24

31:25

см.:1Пет.3:4;

31:26

см.:Тит.2:3;

31:27

31:28

31:29

31:30

см.:Притч.11:22;

31:31

см.:Мк.14:9;

Украинский (Хоменко)

Языки

Притчі Лемуела: добра засада 1-9; похвала чеснотливій жінці 10-31

Слова царя Лемуела, царя Масси, | що їх навчила його мати:

Що, сину мій? Що, сину мого лона? | Що, сину моїх обітниць?

Не віддавай жінкам твоєї сили, | ні твого серця тим, що царів гублять.

То не царям, о Лемуеле, | не царям вино пити, | ані князям бажати п'янких напоїв!

Щоб вони, напившись, знову не забули, | та не покривили суду всіх, що пригноблені.

Дайте п'янких напоїв тому, що погибає, | і вина тим, яким на серці гірко;

нехай п'є й забуде свої злидні, | і нехай більше не згадує про своє горе.

Відкрий твої уста на користь німого, | для всіх, що їм виречено погибель.

Відкрий твої уста, суди по правді, | розсуди діло бідного та сіромахи.

Жінку цнотливу - хто її знайде? | Ціна її вища над перлини!

Серце її мужа покладається на неї; | йому не бракуватиме прибутку.

Вона чинить йому добро, не зло, | покіль віку в неї.

Дбає про льон та вовну, | радо працює власними руками.

Вона, немов ті кораблі купецькі, | здалека хліб привозить.

Встає удосвіта, дає домашнім їжу, | і пай своїм слугиням.

До поля придивляється і його купує, | і з власних рук дорібку виноградник садить.

Стан вона свій підперізує міцно, | й береться жваво до роботи.

Бачить, що її праця процвітає, | світло її вночі не гасне.

Руки до кужеля простягає, | а пальці її держать веретено.

Вона для вбогого розтуляє долоню, | нужденному подає руку.

Сніг не страшний для її хати, | бо вся її сім'я одягнена подвійно.

Покривала вона собі готує, | льон тонкий і порфіра - її одежа.

Мужа її шанують у воротях, | як засідає зо старшинами краю.

Вона тче тонке полотно й продає, | і пояси купцеві доставляє.

Сила й гідність - її одежа, | і вона собі сміється з прийдешнього дня.

Уста свої з мудрістю відкриває, | доброта науки на язиці в неї.

Ретельно наглядає за ходом справ у хаті, | хліба не знає їсти, нічого не робивши.

Діти її встають і її величають, | муж її теж її вихваляє.

Сила було жінок цнотливих, | ти ж перевищила усіх їх.

Краса - річ оманлива, врода - марна; | жінка, що Господа боїться, - така хвали достойна!

Дайте їй з того, що надбали її руки, | і нехай її вчинки хвалять її при брамі.